Хід білим Конем

— Те, що я хотів робити, мені не дозволили б, від мене вимагали те, на що не міг погодитися, — так пояснює Володимир Гройсман своє небажання працювати з попереднім керівництвом держави.

Білим конем (дехто з політологів каже, що Гройсман в’їхав у Київ на білому коні) він зіграв тоді, коли до влади прийшла команда, з якою йому комфортно. До столиці перебрався з багажем конкретних справ. Якщо Володимиру Гройсману вдасться зробити у масштабах держави те, що зробив у Вінниці, його авторитет зросте. Головне в іншому — у виграші опиняться громадяни, бо на собі відчують реальні зміни.

До пана Гройсмана можна ставитися по-різному. Зате його справи оцінюють однозначно. Ця оцінка — позитивна. Як ще можна ставитися, скажімо, до того, що у Вінниці гарна якість доріг. Крім вінничан, про це вам скажуть водії, яким доводилося бувати у місті над Південним Бугом. Це була перша конкретна справа Володимира Гройсмана після його обрання у 2006 році міським головою. Побороти вуличну торгівлю не вдалося жодному з його попередників, які керували містом. Гройсман спершу створив муніципальний сучасний ринок. Утім, вуличні торговці спершу відмовлялися йти з насиджених місць. До ринку проклали нові маршрути — тролейбусні, автобусні, маршрутних таксі. Навіть після цього не обійшлося без акцій протесту, звинувачень міського голови в тому, що позбавляє роботи і шматка хліба. Зрештою, здоровий глузд взяв гору. На тротуарах у Вінниці не торгують.

«Транспортною революцією» охрестили вінничани реформу в перевезенні пасажирів. Хоча маршрутники на приватних «бусах» чинили міській владі ще більший спротив, ніж вуличні базарники, революція завершилася тим, що переважну більшість пасажирів перевозить муніципальний транспорт. Порівняно з іншими обласними центрами, приватних маршруток залишилося небагато. Та й ті працюють в єдиній мережі під «крилом» комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія».

— Без транспортної реформи ми втратили б комунальний транспорт, а приватні перевізники взяли б владу за горло і постійно диктували б свої умови, — цими словами Володимир Гройсман пояснює необхідність проведення змін у мережі пасажироперевезень.

Окрема тема розмови, як міському голові вдалося оновити парк комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія». Тільки у 2014-му місто отримало 40 нових тролейбусів і 35 автобусів. Усі трамваї на маршрутах у Вінниці — швейцарського виробництва. Дісталися вони місту безплатно завдяки участі у програмі співпраці між урядом нашої держави і Швейцарської Конфедерації.

Чотири центри обслуговування громадян «Прозорий офіс» (по одному у кожному районі міста) — ще одна конкретна справа, втілена у життя у Вінниці Володимиром Гройсманом. Стіни в таких офісах справді прозорі, із скла. Майже двісті видів послуг надають у них фахівці. Частину з них можна отримати, не виходячи з дому. За умови, якщо є доступ до Інтернету. У режимі електронного врядування працює міськрада і всі її департаменти та служби.

Автора цих рядків приємно вразила ще одна деталь про Володимира Гройсмана. Про неї дізнався випадково від колишнього першого заступника міського прокурора Вінниці, нині він на заслуженому відпочинку, Миколи Храбана. «При нагоді, запитайте у Володимира Борисовича, за що він отримав подяку від міліції, — каже, усміхаючись, співрозмовник. — Коли це було? Давно. Володя тоді був десятикласником».

У той день, за словами співрозмовника, Володимир повертався зі школи. Раптом з вікна житлового будинку, повз який він проходив, вистрибнув чоловік і кинувся тікати. «Затримайте бандита!» — почув хлопець від міліціонерів, які виглянули з вікна. Володимир наздогнав втікача. І навіть повалив його на землю. «Затриманий виявився не якимось кишеньковим злодієм, — уточнює Микола Храбан. — Це був убивця...».

 

Вінниця.