На початку великої війни він опинився в окупованому Херсоні й протягом двох місяців передавав звідти гарячі матеріали до редакції. При тім жив по чужих квартирах, бо його слідами уже йшли окупанти. Вирвався з міста дивом.
Сергій належав до рідкісних журналістів, які не люблять у своїх писаннях зайвих епітетів і віддають перевагу конкретним іменникам і дієсловам. Через те тексти Яновського були такими щільними, що звідти важко було викреслити бодай одне зайве слово.
А після отих двох місяців напівпідпільної роботи Яновський став багатослівнішим. Відчувалося, що його переповнюють і розривають ізсередини слова, які він намагався знайти, щоб описати все, що бачив і пережив, весь свій досвід війни. Можливо, саме той досвід і був одним із чинників його передчасної смерті.
Царство небесне тобі, дорогий колего і друже Сергію.
Редакція «Голосу України» висловлює щирі співчуття рідним і близьким Сергія Яновського.
