«Ця звістка — мов грім з ясного неба: у ніч із 2 на 3 січня, на 75-му році життя, помер Анатолій Федорович Горлов, багатолітній головний редактор «Голосу України».

На цій посаді він служив до кінця свого останнього робочого дня.

Зараз усі слова здаються недостатніми й неточними. Бо Горлов для нас був кимось більшим, аніж просто начальником. Він задавав стиль, темп і ритм редакційному організмові. По ньому ми звіряли свої годинники. Він — був, і цим визначалося все інше протягом останніх тридцяти з гаком років. І не уявлялося — інакше.

Горлов зумів зберегти гідність «Голосу України» за тих окремих років, що не були найкращими для демократичної преси.

Горлов пам’ятав кожну дрібницю — кому, коли і що доручав. Але при тім не був злопам’ятним. З ним можна було посваритися — і це не мало жодних наслідків «по службовій лінії».

Запам’яталась фраза Горлова: «Нас не буде — а газета буде!»

Він у молодості був учасником бойових дій (Ефіопія) й добре знав ціну війни. Він був пристрасним футболістом і кожного (!) робочого дня в обідню перерву збирав наших хлопців (інколи — удвічі молодших за себе) поганяти м’яча у спортзалі на четвертому поверсі редакції. У грі був агресивно-наступальним, і не кожен ризикував зійтися з Горловим у ближньому бою.

Останній свій футбол Анатолій Федорович зіграв 2 січня.

Можливо, зараз згадується не найголовніше, але таке, без чого він не був би для нас тим, ким був, і за що ми його любили. Як ось таке. В кінці літа чи восени він часто приходив на роботу з великим кошиком яблук з власного саду. Ставив того кошика в кімнаті секретаріату, щоб міг пригоститися кожен, хто туди заходив. Запах тих яблук стояв у секретаріаті ще якийсь час після того, як самих яблук уже не було.

Царство небесне Вам, незабутній Анатолію Федоровичу.

Вічна пам’ять!

Ваші Голосоукраїнці».

Керівництво Верховної Ради України та її Апарату висловлюють глибоке співчуття з приводу непоправної втрати — передчасної смерті головного редактора парламентської газети «Голос України»

Горлова Анатолія Федоровича.

Країна втратила професіонала, людину, яка була віддана своїй справі понад 40 років та зробила величезний внесок у розвиток парламентського та патріотичного просвітництва України.

Заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів України Анатолій Федорович став натхненником та ідеологом концепції парламентської газети, яка сьогодні є втіленням оперативного та об’єктивного висвітлення діяльності парламенту та життя країни. За часи його редакторства, впродовж понад 20 років, «Голос України» пройшов непростий шлях, долаючи різні виклики сучасності та зберігаючи свою ідентичність до сьогодні.

Важко знайти слова, які б змогли зменшити біль втрати...

Висловлюємо найщиріші співчуття близьким і рідним, колективу газети. Нехай яскраві спогади про світлу людину та великого майстра своєї справи залишаться у серцях всіх, хто знав та любив його.

Світла та вічна пам’ять...

***

Перший цьогорічний номер «Голосу України» за 3 січня побачив світ ще за підписом Анатолія Федоровича Горлова. Це число стало останнім у його кар’єрі головного редактора, впродовж якої він підписав понад п’ять тисяч номерів парламентського часопису. Журналісти знають, яка відповідальність стоїть за цими цифрами, скільки інтелектуальних, нервових зусиль коштує кожен номер. Газета у вівторок, як завжди, пішла в люди, Анатолій Федорович — у за-світи.

Жаль. Поділяємо смуток непоправної втрати з рідними і близькими, з колективом редакції газети «Голос України», читачами, журналістами, всіма, кому ця звістка заболіла.

У 1990 році Анатолій Федорович був серед ентузіастів, які за-пропонували ідею створення газети Верховної Ради України. Надто сміливу на той час ідею. А лише за півроку, 1 січня 1991-го, «Голос України» побачив світ.

Як тодішній заступник головного редактора, Анатолій Горлов самовіддано працював над кожним випуском. На шпальтах газети люди черпали і черпають актуальну й фахово підготовлену правову інформацію, на її сторінках оприлюднюються законодавчі акти Незалежної України. Газета стала найбільш достовірним літописом новітньої історії нашої держави.

32 роки в «Голосі України» жив і працював Анатолій Горлов, 20 років очолював редакцію. Непересічна особистість. Талановитий журналіст. Чудовий керівник. Таким він залишиться у споминах колег, у вдячній пам’яті народних депутатів багатьох скликань, тисяч і тисяч читачів.

Спочивайте з миром, Анатолію Федоровичу!

Світла Вам пам’ять.

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.