Сьогодні у нас до 700 тисяч вояків лише в ЗСУ, а разом з Нацгвардією, Нацполіцією, прикордонниками та СБУ — загалом до 1 мільйона. Це значна кількість військовиків, яка потребує великих витрат для підготовки, забезпечення та створення резервів. Бо інтенсивність війни просто шалена.
Також є постійна необхідність надходження нової зброї та поповнення арсеналів. І тут теж відбулися якісні зміни. Якщо перед початком війни і в перші місяці США та країни Заходу передавали нам головно озброєння для такої собі партизанської війни із застосуванням «Стінгерів», «Джавелінів» та інших протитанкових засобів, то зараз усе по-іншому.
Українська армія продемонструвала надзвичайну швидкість в опануванні й ефективному застосуванні сучасних і потужних західних зразків озброєнь. Високотехнологічні гаубиці «Цезар», PZH 2000, М777, далекобійні «Хаймарси» в руках українських воїнів стали надійною зброєю для покарання агресора.
Хоча далі нам треба більше. І танків, і бойових машин піхоти, і артилерії, і далекобійних ATACAMS, і звісно, потужних систем протиракетної оборони та закордонних винищувачів. Країни Заходу мають оперативніше ухвалювати рішення про збільшення кількості і якості такої допомоги. Лише це пришвидшить завершення війни.
росія націлена на знищення усього українського народу. У московії заперечують існування української нації та легітимність української держави. Скрізь, де рф поки контролює українську територію, вона здійснює політику геноциду: масові депортації, зґвалтування, страти.
Ставки у цій війні високі. І вони підводять нас до простого висновку: росія і путін воюватимуть доти, доки армію агресора не буде знищено повністю. Це і має зробити Україна за підтримки Заходу. Тож наше майбутнє вирішується не перемовинами, а на полі бою. Тому кожен з нас — і в окопі, і в танку, і на підприємстві, і на будь-якому начебто цивільному робочому місці — має докладати зусиль, аби наблизити цей час.
Малюнок Олексія КУСТОВСЬКОГО.
