Знаєте, який символ ялинки? Що вона несе в собі до хати, крім зимової краси та аромату? Й після Різдвяно-новорічних свят нікому і на думку не спаде запасти на потім бодай хвойну гілочку. Натомість дідух — сакральний символ Різдва і традиційний український оберіг — зберігають на чільному місці протягом року, а то й довше.

Гріють та нагадують про рідний дім

Що один — то кращий: такі дідухи виготовляє мешканка міста Городенки Коломийського району Ганна Левінська (на знімку). Скільки їх уже на ліку та куди розійшлися — й не відає, але точно ці авторські обереги є за океаном. Гріють там українські родини та нагадують про Батьківщину.

За фахом бухгалтер, Ганна Дмитрівна десятки років працювала в районному відділі освіти. А вдома плела вироби в техніці макраме. Вузлик до вузлика — й виходили цілі панно, шикарні кашпо для вазонів та навіть букети квітів. Власне, про це її захоплення знали в місті за численними авторськими виставками та запропонували вести гурток у місцевому Центрі дитячої та юнацької творчості.

«Напередодні свят ми плели в техніці макраме сніжинки на ялинку, янголят, то я запропонувала своїм вихованцям виготовити ажурні стрічки з ниток та прикрасити ними дідуха, — розповідає майстриня. — Вийшло гарно, діти були задоволені, наввипередки додавали своєї видумки та фантазії. Наче вкладали душу в той оберіг. Ми представили наші вироби на святковій виставці та мали гарні відгуки».

Перший свій дідух Ганна Левінська виготовила зі стиглих колосків жита, пшениці та вівса. Він складався з 365 колосків, за кількістю днів у році. Далі майстриня в’язала їх кольоровими стрічками до пучків за кількістю місяців, пір року та, нарешті, в єдиний виріб — як родинний оберіг на весь рік.

«Дідух той був не лише на Різдво, а й зберіг красу протягом року, — каже майстриня. — Однак коли вже зацікавилася предметніше виготовленням цього оберега, дізналася, що для кращого зберігання треба брати колоски, які ще не наповнилися зерном. Зрізані зелені рослини сушу на горищі. Дідухам із таких рослин не шкодять ані гризуни, ані комахи».

Свої обереги Ганна Левінська прикрашає сухоцвітами. Це так само клопітка справа, бо рослини вирощує спочатку в горщиках, аж із настанням тепла навесні висаджує у відкритий грунт. Зате дідухи розквітають літніми барвами, з ароматом цілющих трав, і від того стають ще теплішими, додають оселі родинного затишку, тепла та святкового настрою.

«Однак не самою красою цінний дідух, а своєю символічністю, — наголошує майстриня. — Адже його колись виготовляли з першого снопа, який під час жнив заносили до стодоли. Й це був особливий святковий ритуал, як і плетіння дідуха перед Різдвом, коли на небі сходила перша зірка. Його ставили в найсвятіше місце в хаті — покут, під образами. Цікаво, що останній сніп називали Баб’ю. Після свят ці обереги молотили та засівали зерном нивку на наступний урожай. А солому спалювали та обкурювали нею сади. Із часом стали плести з колосся родинне дерево у вигляді дідухів».

Ганна Левінська виготовляє й «павуків» із соломи — ще один сакральний символ Різдва. Про ці обереги докладно розповів в одному з випусків мистецького альманаху «Ямгорів» його засновник та головний редактор, відомий краєзнавець Володимир Никифорук, земляк героїні нашої розповіді.

Зв’язок нащадків з пращурами

«Дідух — сакральний символ українського Різдва і є покровителем роду, — розповідає Володимир Никифорук. — Освячений сніп заносили на Святий Вечір зі словами: «Торік ти нам, Боже, дав гарний урожай. Пошли кращий ще цього року». Покуть — південно-східний кут у хаті, на сході країни його називають «красним кутком» (означає «найкраще», не плутати з червоним), тут чіпляють ікони, запалюють лампадки. Дідух — символ безсмертя роду, здійснює зв’язок нащадків з предками, які відійшли в Небесне царство (Вирій). Цей оберіг — символ сонця, врожаю та достатку».

Варто зазначити, що Городенка належить до етнорегіону Покуття. «Павуки» тут колись чіпляли під сволоки над святвечірнім столом. У згадуваній публікації «Ямгорова» зроблено акцент на тому, що така прикраса із соломи — своєрідна модель світобудови, її енергетичні канали. Сітка трикутників в’яже майже всі храми (місця сили), які будували колись із чітким напрямком рамен хрестів. Бо сучасні будують, «де можна», здебільшого поза межами цих трикутників. «Павук» гармонізує простір: постоявши під ним, можна позбутися негативу та отримати позитивну енергію — світло і любов Христа на весь рік.


Івано-Франківська область.
Фото надано автором.