Вісімнадцять років прослужив в органах внутрішніх справ, з них п’ятнадцять — у спецпідрозділі. А як почалася війна — вирушив на фронт. Ігор Махлай працював у складі полку поліції спеціального призначення «Сафарі».
З перших днів війни Ігор разом з колегами по роті поїхав у відрядження. Але це було не просто службове відрядження. Разом зі своїми побратимами визволяв від окупантів Ірпінь, Бучу, Гостомель. Потім воював на території Сумщини, Харківщини, Запоріжжя.
— Він був сержантом, але в нього мали чого повчитися багато молодих офіцерів, — розповів про бойового побратима командир поліції в Хмельницькій області Андрій Береговий. — Ігор багато часу проводив у спортзалі та тирі, постійно тренувався, був справжнім бійцем. Усі найважчі поліцейські спецоперації проводилися за його участю. А у відрядженнях він не лише добре виконував бойові завдання, ще й умів облаштувати більш-менш комфортний побут для всіх навіть в окопі.
Дружина каже, що він жив роботою:
— Завжди буквально летів туди. Стомлений чи хворий — один дзвінок, і хоч би що робив, усе кидав і мчав на роботу. Колеги-спецпризначенці були його другою сім’єю. — Вони підтримували один одного і в радості, і в біді. Для мене їхні відносини в колективі були справжнім еталоном чоловічої дружби.
Старший сержант поліції Ігор Махлай загинув у травні минулого року. Загинув через ракетно-бомбовий удар, якого завдали росіяни по місцю дислокації загону в Запорізькій області.
Поховали Ігоря в селі Голосків на Хмельниччині, де він народився і де мешкають його батьки.
Наприкінці минулого року указом Президента України поліцейського Ігоря Махлая нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Хмельницька область.
Фото обласного управління Нацполіції.
