Юрій Яцина та Іван Грицак (ліворуч) перед завантаженням меблів для обласної лікарні.

 Як і кожен справжній закарпатець, Іван Грицак сидіти без діла не може. Якраз перед війною завершив, а торік видав автобіографічну книжку «Серпантинами долі».

І коли розпочався агресивний напад росії на Україну, пан посол хотів долучитися до захисту Вітчизни. «До армії за віком не вступив, — каже І. Грицак. — Але прагну підтримувати рух усіх і кожного працювати на перемогу».

До речі, Іван Юрійович не лише працював послом нашої держави в Празі з 2009-го по 2012 рік, а й двічі обіймав посаду Генерального консула України в польському місті Любліні (2003—2007 і 2012—2015 роки).

Тож скрізь у Грицака-дипломата залишилися добрі друзі. І торік у лютому все це стало в пригоді. Придалося й те, що довгі роки І. Грицак керував Іршавським райвиконкомом і райрадою.

А Закарпатську обласну військову адміністрацію нині очолює виходець із того (уже колишнього) району Віктор Микита. Тож посол при зустрічі з очільником області запропонував свої послуги — бути на громадських засадах дипломатичним радником голови облвійськадміністрації.

Одразу ж були підготовлені листи за підписом голови ОВА на ім’я керівників Підкарпатського, Люблінського і Підляського воєводств Республіки Польща. Незабаром Іван Грицак разом з ужгородським доцентом Олександром Жулканичем на його автівці поїхали в місто Жешув.

Там зустрілися з маршалком Підкарпатського воєводства, а також з воєводою того регіону.

Насамперед поінформували, що на Закарпатті знайшли прихисток до півмільйона вимушених переселенців з областей України, охоплених війною.

Ці люди потребують різної допомоги, медикаментів, засобів гігієни...

У Перемишлі провели зустріч із почесним консулом України Олександром Бачиком, який організував своєрідний гуманітарний хаб для зберігання гумдопомоги.

У Любліні мали розмову з керівниками Люблінського і Підляського воєводств. У підсумку домовлено, аби потоки гуманітарної помочі, які традиційно зорієнтовані на Волинь і Львівщину,  були спрямовані й у Закарпатську область.

Тут слід зауважити, що допомога польської держави надається через МЗС двох країн. Але регіони мають право виділити на неї кошти зі своїх бюджетів, а також залучити, зокрема, окремих добродіїв, релігійні організації, благодійні фонди тощо.

І результати поїздки не забарилися. Протягом квітня-червня з Підкарпатського воєводства фури ТІR привезли до Ужгорода 32 палети харчів і медичних засобів, 28 палет — із Перемишля, 32 палети — з Любліна.

Щиру подяку польським друзям висловила Закарпатська ОВА. У листах також ішлося й про сподівання на подальшу співпрацю.

Після до І. Грицака звернулася обласна медико-соціальна експертна комісія (МСЕК).

Вона дуже потребує мікроавтобуса, аби повним складом виїжджати в райони і віддалені села до лежачих осіб з інвалідністю. І разом із директором Закарпатської обласної лікарні імені Андрія Новака Юрієм Яциною привезли сучасну, укомплектовану всім необхідним карету «швидкої».

Там була також генератор, комплекти рукавичок, 13 пакетів для рятувальників, дезінфікуючі засоби... Це передало Підляське воєводство.

Звичайно, що наводимо лише доконані факти. Але за ними — тривала робота, телефонні дзвінки, товариські зустрічі й офіційні перемовини.

Відтак з міста Кросна завдяки колишньому почесному консулу України Юрію Кшановському з меблевої фірми «Новий стиль» привезено 23 столи і 240 стільців — також для потреб обласної лікарні. Приблизна вартість — вісім тисяч доларів.
Є домовленість, що вже цьогоріч меблева фірма з міста Соколов Малопольський теж відправить закарпатцям свою добродійну поміч.

— Я працюю і щодо інших проектів, — завершив нашу розмову посол Грицак. — Наразі  чекаємо на каміон харчів з Підляського воєводства. Будемо й надалі робити все, аби допомогти Україні перемогти ворога.

Ужгород.
Фото надано Юрієм Яциною.