«Чому саме горіхи?» — запитую у співрозмовника.

«Бо був у батька слухняним сином, з того все й почалося...» — каже фермер.

Пан Іван теж зростав у багатодітній сім’ї. З дитинства пам’ятає горіхи біля батьківської хати. Не забув дотепер, що їх було 20 дерев. Діти з радістю долучалися до збирання урожаю. Потім брати дружно стукали молоточками, а сестрички діставали ядра зі шкаралупи. Коли їх набилося багато, батько наповнював ними сумки і вирушав у дорогу. Їхав у ті далекі міста, де горіхи не родять. Це була північ росії... Додому повертався з грішми.

— За ті гроші нас одягали, взували, готували до школи, — згадує пан Іван. — Горіхи годували нашу сімейку.

Батько радив дітям не забувати їхній сад. Пан Іван каже, намотав на вус батькову науку і тепер уже горіхи «годують» його сім’ю.

Прошу співрозмовника поділитися досвідом у цій справі. Можливо, хто виявить бажання стати «горішником» (це слово почув від співрозмовника), або уже плекає ці зеленолисті дерева з плодами, які ховають у собі смачні ядра.

З дерев, що ростуть до неба, плоди збирають ворони

Іван Юкал створив фермерське господарство «Єфрем», у нього великий горіховий сад, має розплідник, де займається селекцією. У Державному реєстрі рослин зареєстрував три власні сорти. Його старання належно оцінила Українська горіхова асоціація: Юкал удостоєний почесного звання «Лідер горіхової галузі».

— Горіх — це наше золото, наша валюта, — каже співрозмовник. — Попит на зарубіжному ринку надзвичайно великий. Але репутація у наших плодів, як кажуть, нижче плінтуса. Бо мало промислових садів. Ядра продають господарі. Беруть їх з плодів горіхів, що ростуть біля осель, чи на узбіччях доріг або ще деінде. Все це різні сорти, різна якість. Не надаємо уваги нашим горішкам, тому й «нижче плінтуса».

З неприхованим невдоволенням фермер зазначив, що у державі практично не навчають фахівців цієї галузі. Горіх навіть не належить до садівництва, його «віддали» лісівникам. Він їм потрібен заради деревини, а хто плодами має займатися?

Втім, справа поволі зрушує з місця. Бо на горіхи великий попит! З кожним роком дедалі більше з’являється промислових садів. Фермер знає це особисто, адже не раз його запрошували як консультанта для закладки саду. Окрім того, дає поради на своєму ютуб-каналі.

«Нині моє основне заняття — селекційна робота у розпліднику, — каже фермер. — Сад під опікою дітей. Навчилися у батька, нехай господарюють».

Він зосередив увагу на виведенні низькорослих і середньорослих сортів. Каже, з дерев, що ростуть до неба, плоди збирають ворони.

«Коли їх одне, чи два біля будинку, тоді ще можна якось дістати плоди, — розмірковує співрозмовник. — А якщо промислова ділянка? Це стільки матеріальних затрат і часу необхідно, аби зібрати урожай?»

Іван Юкал вивів декілька низькорослих сортів. Серед них — «Юкалівський», «Юкалівський крепиш», «Подарунок Фергани». Має також середньорослі, зокрема, «Вебу 6» та «Пам’яті Пасєки». Низькорослі сягають у висоту трьох метрів, середньорослі — до шести, а високорослі — до десяти метрів.

Насправді він автор понад десяти нових сортів. Однак у Державному реєстрі сортів рослин їх тільки три.

«Реєстрація не просто дорога справа, а дуже дорога, — розповів фермер. — Саме це є причиною того, що не реєструю свої новинки».

Щоб дозрівали у різний час

Головна порада горіховода Івана Юкала: перед тим, як взятися за справу, звернися до фахівців. Щоб потім не виникало запитань: чому горіхи погано родять?

Фермер запевняє: мати гарний урожай кожного року — реально! Для цього треба, щоб у саду росли дерева трьох періодів дозрівання. Юкал пропонує таке їх співвідношення: 30% раннього періоду стиглості, 50% — середнього, решта 20% — пізні сорти.

Висаджувати саджанці радить восени. Бо тоді ще зберігається тепло землі, а корінь готовий поглинати поживні речовини. Після зими земля холодна, корінь ще «спить», а бруньки уже розвиваються, тож навесні посаджені дерева за рік підростуть приблизно на 40 см, а восени — на метр.

Знижує плодоношення невідповідність материнської і батьківської форм. За його словами, раціональне співвідношення є таким: 15—20% дерев мають бути з домінуючою батьківською формою, решта — материнською. При купівлі саджанців необхідно уточнювати цю обставину. Розпізнати батьківську форму можна за сережками, які рясно з’являються навесні на дереві.

Варто подбати і про те, аби горіхи-«хлопчики» мали можливість вільно ходити до «дівчаток». Так образно висловився співрозмовник. Мова про запилення.

«Перед тим, як висаджувати деревця, вивчіть на ділянці розу вітрів, — повідав горіховод. — Це робиться просто. З використанням прапорця — він покаже напрямок вітру. Але у конкретний період — з 15 квітня по 15 червня. Саджанці з переважно батьківською формою розміщуйте так, аби вітер допомагав запилювати материнську». Домінувати в саду мають дерева, в яких переважає материнська форма (80%).

Часто фермера запитують, скільки грошей треба, аби розпочати вирощування горіхів.

Є декілька схем посадки саджанців. Пан Юкал рекомендує найбільш поширену: 10х12 метрів. За такої схеми на гектар треба 80 дерев. Нині саджанець коштує 300—400 гривень, йдеться про щеплене деревце. При посадці потрібні біопрепарати. Їх використовують під час поливу. За них доведеться заплатити приблизно три тисячі гривень. За словами горіховода, загалом витрати становитимуть понад 40 тисяч гривень.

Багатодітний татусь і його колекція

У фермерське господарство «Єфрем» приїжджали члени Української горіхової асоціації. За словами керівника асоціації Геннадія Юдіна, ознайомлювалися з досвідом селекційної роботи «багатодітного горіхового татуся». Так пан Юдін з душею називає фермера Юкала.

«Хто ще з учасників нашої асоціації може сказати, що має стільки дітей, як їх є у Івана та Лілії Юкалів? — написав у Фейсбуці після поїздки Геннадій Юдін. — Щебету від них, як від весняного птаства. Вони додають стільки сил, що гори можна перевернути. І в роботі допомагають».

Фермер показав гостям свою колекцію скороплідних форм. Це його гордість. Працював над нею багато років. Приємно вразили низькорослі сорти. Вони привертають увагу тим, що такі дерева дають гарний врожай і мають високу якість ядра. Поділився селекціонер і результатами вирощування великих плодів. Представники асоціації дійшли висновку, що в колекції фермера є декілька форм, які без вагань можна використовувати у промисловому горіхівництві.

Наступного року, за словами фермера Юкала, у нього почне родити популярний у світі сорт — Пекан. Його називають родичем волоського горіха. Плоди мають незвичайний смак, фахівці ще відзначають їхню цінність у харчуванні. Дослідження показали, що вони нібито запобігають утворенню холестерину. Юкал починав їх вирощування із сортових горіхів, які отримав з Америки.

Вінницька область.

Фото надано Іваном ЮКАЛОМ.