Відповідний проект змін за номером № 8378 вже зареєстровано у Верховній Раді.

Повномасштабна війна російської федерації критично впливає на стан психологічного здоров’я учасників освітнього процесу та безпосередню організацію навчання, кажуть законотворці. Частина учнів досі перебувають безпосередньо в зоні бойових дій або на тимчасово окупованій території, а отже, стали свідками фізичного, сексуального чи психологічного насильства та інших травмуючих подій.

Частина дітей втратили своїх близьких, у тому числі в лавах Збройних Cил. Вони потребують додаткової підтримки та врахування їх стану під час навчання, спілкування, опанування певними темами, що можуть викликати додаткові емоційні страждання. Чимало школярів були змушені виїхати з території постійного проживання, в тому числі за кордон, а отже, можуть мати вторинні психологічні травми, пов’язані з раптовим переміщенням та втратою власної домівки.

Ракетні обстріли всієї території країни та масовані інформаційно-психологічні атаки, що здійснює ворог, можуть спровокувати виникнення у здобувачів освіти вторинних психологічних травм. У тому числі внаслідок реакції дітей на відчуття спільної небезпеки. При цьому у випадку відсутності компетенцій із психологічної підтримки в педагогічних працівників діти, які під час повітряної тривоги залишаються в укритті не з батьками, мають значно вищий ризик отримання вторинної психологічної травми, а також формування тригерів, які в подальшому потребуватимуть системної психологічної допомоги чи можуть стати причиною неуспішності в дорослому житті.

Наявність психологічних травм у дітей істотно впливає на організацію освітнього процесу. Якщо їх виявити несвоєчасно, то це може призвести до формування посттравматичного стресового розладу чи інших психологічних станів, можливих спроб самогубства та девіантної поведінки (зловживання алкоголем, наркотиками тощо).

За результатами міжнародних досліджень, на стан дитини впливають фактори після отримання травми, в тому числі такі, як низька соціальна підтримка, соціальна ізоляція, недостатня підтримка від значущих дорослих, родини або проблеми в школі. Відсутність підтримки від батьків та педагогічних працівників може мати безповоротні негативні наслідки, появу посттравматичного стресового та інших розладів.

Тож організація освітнього процесу в закладах освіти має враховувати психологічний стан дітей та характер пережитих ними психотравмуючих подій. Це дасть змогу попередити виникнення вторинної психологічної травми під час освітнього процесу. Також до розв’язання проблеми можна буде долучити батьків.

«Сучасний педагог має володіти інформа-цією щодо психологічної травми та техніками допомоги здобувачам освіти, має вміти організовувати освітній процес, у тому числі в укритті, спілкуватися з дітьми, що пережили травматичні події чи втратили близьких, мати компетентності щодо побудови уроку з урахуванням виключення певних потенційно травмуючих для дитини тем», — ідеться в пояснювальній записці до законопроекту.

Компетентність педагогічних працівників у наданні психологічної підтримки сприятиме ранньому виявленню ознак психологічної травми та інших станів, попередженню появи вторинної травми та загострення вже набутих травм. Це дасть можливість попереджати появу посттравматичного стресового розладу, тривожних розладів та депресій, девіантної поведінки тощо.

У чинному законі про освіту вже встановлено обов’язок педагогічних працівників підвищувати свою кваліфікацію. Мінімальна кількість академічних годин для цього не може бути менш як 150 годин упродовж п’яти років.

Поданими змінами законотворці пропонують перерозподілити кількість цих годин на користь обов’язкового підвищення кваліфікації в напрямі надання психологічної підтримки. І встановити норму, згідно з якою на цей напрям виділятиметься не менш як 10 відсотків від загальної кількості годин.

Законопроект, поданий за авторством групи народних депутатів, здебільшого від фракції «Слуга народу», вже надано парламентаріям для ознайомлення.