Візантія incognita. Вкрадений Рим

 

 

* * *

Імперія, яку так звана Всесвітня історія називає Візантією, виникла не на порожньому місці. Ще й до того на території її малоазійського ядра жили троянці-теукри, біблійні "народи моря", хетти, фрігійці, лідійці, перси, елліни та інші народи. 

      

Більшість територій Малої Азії — це сейсмічно небезпечне високогір'я. Між ними розташовані  долини, є й невелика кількість приморських низин. У горах є озера — кратери колишніх вулканів.

      

З питною водою тут завжди були проблеми. Але жителі Великої Романії (саме так називалася імперія), як і їхні цивілізаційні попередники, винахідливо будували водогони, акведуки, майстерно облаштовували підземні джерела, спрямовуючи їх у басейни і фонтани. 

       

У Малій Азії зовсім немає суднохідних річок. Але є вихід до Чорного і Середземного морів. Це і зробило Велику Романію, яку німецькі історики на чотири століття сховали від нас під фейковою назвою Візантія, потужною морською імперією.

      

Канонічна Всесвітня історія переконує нас, що Візантія, або Східна Римська імперія, виникла після розпаду в 395 році Римської імперії на східну і західну частини. Через вісімдесят років після цього розпаду Західна Римська імперія нібито припинила своє існування, а Східна Римська імперія начебто стала Візантією — історичною, культурною та цивілізаційної наступницею Великого Риму. 

      

У 1453 році Візантія, кораблі якої борознили простори Середземномор'я, а десантники завоювали Південну Європу та Північну Африку, сама впала під ударами тюркських племен, які прийшли з Центральної Азії. На її землях виникла Османська імперія, яка проіснувала до 1922 року. Столицею тюрок-османів став Істамбул, який до того називався Константинополем.

      

Усі імперії рано чи пізно розпадаються. Не минула ця доля й Римську імперію. Утім, нас цікавить не тільки це. Чи існувала взагалі Західна Римська імперія? Хто і навіщо фальсифікував історію так званої Східної Римської імперії, сховавши її під назвою Візантія?  

      

Ось тут насправді є чимало запитань і до Всесвітньої історії, і до її германських фальсифікаторів.

      

Отже, якби хтось сказав жителям Константинополя, що вони живуть в державі під назвою Візантія, вони були б дуже здивовані. В усіх тогочасних документах ця держава називалася Велика Романія, а її мешканців називали ромеями або римлянами. Звідки ж узялася назва Візантія, якщо офіційно ця держава насправді називалася Велика Романія, скорочено — Рим?..  

      

Цю фальсифікацію здійснив філолог єврейсько-німецького походження Ієронім Вольф (1516—1580 рр.), котрий у 50-х роках ХVI століття працював бібліотекарем у багатої єврейської родини Фуггер, яка хотіла в такий спосіб прислужитися імператору Священної Римської імперії германської нації (на знімку).

       

 

 

В історичних маніпуляціях Ієроніма Вольфа, хоч як дивно, є певний позитив. Уся справа в тому, що Візантій був побудований на землях Трої. А троянський цар Еней, той-таки моторний український парубок Еней, за свідченням Тіта Лівія, був царем великого Риму.

      

Історики стверджують, що Велика Романія була утворена в Малій Азії на колишніх землях троянців-теукрів. За свідченням істориків Леоніда Гіндіна та Вадима Цимбурського (1995), теукри в ІІІ—ІІ тисячоліттях до н.е. прийшли до Малої Азії з Північного Причорномор'я. 

      

Археологи назвали цю велику хвилю переселення народів "курганною хвилею IV". Очолили цей похід дорійців царі Геракліди, малою батьківщиною яких був український Крим.

      

Столицею Великої Романії, або Риму, було місто Візантій, яке заснували у VI столітті до н.е. племена дорійців. Дорійці прибули з території Одеської, Кропивницької та Миколаївської областей  України.  У ІV столітті н.е. ромейський імператор Константин зробив Візантій своєю столицею і перейменував його на Константинополь. 

      

До речі, дуже правдоподібною є версія, що дорійці, які були справними мореплавцями і сухопутними бійцями, прийшли до Малої Азії транзитом через кримський Херсонес (нині це український Севастополь). 

      

Херсонес (столиця держави, що звалася Гераклея), як і Візантій, теж був заснований у VI столітті до н.е., ймовірно, дорогою з Південної України до Малої Азії. Історики стверджують, що Кримський Херсонес, тимчасово окупований руZZкімі, є одним із найбільших "візантійських" міст, які дійшли до нашого часу.

      

Цікаво, що ромеї називали кримський Херсонес Херсоном. Вони й гадки не мали, що фальсифікатори так званої Всесвітньої історії обізвуть ромеїв не існуючими тоді греками. А їхню імперію Велику Романію — Візантією.

      

Ромеї — це була не етнічна, а політична назва громадян Великої Романії. На теренах цієї імперії проживали предки багатьох сучасних народів: українців, македонців, болгар, греків, вірмен, румунів, італійців, французів, іспанців, турків, арабів та інших.

      

Проте адепти так званої Всесвітньої історії й досі продовжують переконувати школярів і студентів у тому, що першою культурою Великої Романії, або Риму, нібито була так звана грецька культура. Хоча грецька культура і грецька мова сформувалися лише у XVIII—XIX століттях і до еллінської культури не мають жодного стосунку. 

 

За свідченням Мартіна Нілльсона, Древня Греція була країною землеробів і пастухів, а багато так званих грецьких "міст" насправді були великими селами. 

      

Античний драматург Лікург писав, що греки впродовж цілих трьох століть нічого не знали про "Іліаду" Гомера, тоді як в українській Ольвії у V—IV століттях до н.е. її цитували напам'ять. Це підтверджують і слова Алєксандра Вельтмана, який свідчив: "Самі греки кажуть, що "Іліада" спочатку була написана не грецькою мовою...".  

      

Це історичні факти, підтверджені письмовими джерелами. Крім них є й лінгвістичні факти. Наприклад, у старогебрейській мові не знали такого слова, як Греція. Ті землі, які ми зараз називаємо Грецією, гебреї і араби називали Yawan (йєван). 

      

Ось тому і не дивно, що жителі сучасної Греції, які розмовляють  новогрецькою мовою, практично не розуміють румеїв. Румеї — це елліни українського Приазов'я, яких російські окупанти свого часу виселили з Криму до Приазов'я. 

      

Не розуміють греки і урумів. Уруми — це елліни Малої Азії, які розмовляють тюркським діалектом еллінської мови. Уруми проживали в тюркському султанаті Рум, який виник на уламках Великої Романії. 

      

Як писав у 1932 році історик Ніколай Морозов: "Літературною і офіційною мовою у Великій Ромеї, як називали себе візантійці, і в її столиці Великому Римі,.. в перші 350 років його існування (на знімку), аж до відокремлення Єгипту та Сирії, була мова сирійсько-єгипетська...". 

      

Ось так, сирійсько-єгипетська, а ніяка не грецька. Грецька (точніше — новогрецька) мова формується лише у XVIII—XIX століттях. Більше того, грецька мова, за свідченням Ніколая Морозова,  з якогось дива виникла за межами Греції, точніше, в Західній Європі!

      

Своєю чергою, сирійсько-єгипетська мова — це мова коптів, які й досі проживають в Єгипті.  Коптська мова є спорідненою до давньоукраїнської. Лише у цих двох мовах є такі літери, як Ї, Є, Ж. Ш і Щ. Зовсім не випадково сучасні копти навчають своїх священиків в українських семінаріях у Канаді, оскільки церковні книги коптів і українців написані спорідненою мовою. 

 

 

Вчені давно звертали увагу на те, що вся так звана Всесвітня історія є продуктом фальсифікацій іудео-християнських богословів IV—XV століть і германських істориків XVI—XIX століть. 

      

Перші, захопивши в IV столітті н.е. владу у правлячій християнській церкві Великої Романії, переписали на свою користь Біблію — головну книгу цієї одержавленої конфесії. Саме іудео-християнська секта, яка взяла під контроль правлячу християнську церкву Великої Романії, додала до первісного тексту Біблії міфічну історію єврейського народу, помінявши Старий і Новий заповіт місцями, змінивши історію та національність коптського пророка Їсуса Христа.

      

У результаті цих релігійно-доктринальних  маніпуляцій одержавлена християнська церква перетворилася з церкви апостолів і мучеників на церкву імператорів і керованих ними патріархів. На pоZZії, до речі, ця доктрина домінує й донині.

      

!У так званій "канонічній" Всесвітній історії, яка описує події у Великій Романії, прийнято вважати, що перемога іудео-християнської секти у православ'ї, зафіксована на Нікейському соборі 1325 року, нібито зміцнила Ромейську імперію. 

      

Проте факти свідчать зовсім про інше. Централізація правлячої християнської церкви, її боротьба з іншими релігіями та внутрішніми єресями викликала не тільки культурно-цивілізаційний та релігійний розкол (аж до взаємних анафем між римським папою та папою скіфів/коптів), але й спричинили початок подальшого розпаду Великої Романії. 

      

Унаслідок цього Велика Романія лише за одне століття після перемоги іудео-християн втратила більшість своїх земель. Серед них — всі володіння в Африці (у тому числі коптський Єгипет), більшість територій в південній Європі, окрім островів Сардинія, Корсика, Сицилія та провінційних італійських міст Рома і Равенна) (на знімку).

 

 

Для чого ж ці фальсифікації були потрібні західним історикам? Усе дуже просто. 

      

Уся концепція західноєвропейської цивілізації побудована на тому, що так звана греко-римська цивілізація нібито стала основою іудео-християнської цивілізації. 

      

У ті часи роздрібнена Західна Європа намагалася протистояти централізованій Османській імперії (1299—1922). Морський флот османів домінував на просторах Середземномор'я, а яничари Істамбула періодично доходили аж до Відня. І тому ідеологічне озброєння розрізненої Західної Європи проти Османської імперії було дуже на часі.

      

Османські султани, захопивши територію колишньої імперії ромеїв, узяли собі (за звичною тогочасною практикою) титул імператора ромеїв, що ідеологічно обґрунтовувало їхнє "природне право" на землі Західної та Центральної Європи (знімок 3). 

      

Подивіться на карту Османської імперії зразка ХVI століття. Там європейська частина Османської імперії (Болгарія, Сербія, Румунія, Боснія і Косово) чітко називається Румелія (Rumelia). І в цій назві легко прочитується зв'язок цих земель з назвою Риму або Руму — в тюркській транскрипції. Азійська частина Османської імперії звалася Анатолія, тобто Мала Азія. 

      

4. Карта Османської імперії (ХVI ст.), європейська частина — Румелія (що зберегла свою назву від Романії/Риму). 

      

На землях Західної та Центральної Європи (на знімку) в ті самі часи існувало інше державне утворення — Священна Римська імперія (962—1806). Потім цей прообраз конфедеративного Євросоюзу називався Священною Римської імперією германської нації (1512—1806). Її імператори, як і тюркські султани,  прагнули називали себе римськими імператорами, хоча й не мали для цього жодних підстав!

      

Подивіться, будь ласка, на карту Священної Римської імперії зразка ХІІ—ХІІІ століть (знімок 4). До її складу входили лише землі сучасної Німеччині та Австрії. Королівство Італія, столицею якого було місто Рома, до складу Священної Римської імперії не входило. Але германським імператорам, звісно, того дуже хотілося... 

      

5. Карта Священної Римської імперії (ХІІ—ХІІІ ст. н.е.).

       

Саме тому послужливий "німецько підданий" історик Ієронім Вольф у 1557 році поміняв місцями південно-чорноморську Романію та західно-європейську Рому. Унаслідок цих маніпуляцій Велику Романію перетворили на Візантію, а невеличке італійське провінційне місто Рома — на "перший" і "вічний" Рим.

      

Отже, германські історики фактично вкрали причорноморський Рим (збудований на землях Трої) і "перенесли" його на італійську землю, яку прагнули загарбати германські імператори.  

 

У результаті таких маніпуляцій істориків Священної Римської імперії германської нації "вбивалися три зайці":

      

1. Доводилась фейкова першість так званої греко-римської цивілізації, західноєвропейського Риму (насправді — провінційної італійської Роми), а відтак і Священної Римської імперії германської нації;

      

2.  Ідеологічно "спростовувались" історичні претензії османських султанів (які теж називали себе ромейськими імператорами) на колишні території Великої Романії, до складу якої входили італійські землі із провінційним містом Рома (знімок 2). 

      

3.  Обґрунтовувались "справедливі" претензії германських імператорів на італійські землі. Мовляв, ми — Священна Римська імперія, а ви — недоімперія, якесь там сумнівне Італійське королівство, що має бути нашою провінцією. Як наслідок, упродовж трьох століть італійці не мали своєї єдиної держави і змогли відновити свою державність лише в 1861 році.

      

Отже, германські історики все зробили приблизно так, як потім вчинили угро-татари з Московії. Московські загарбники вкрали в українців-русів назву держави "Русь", а потім постійно воювали проти України, намагаючись влаштувати в Україні кривавий "руZZкій мір".  

 

Шановні друзі, ми бачимо, що міф про Візантію і міф про Західну Римську імперію — такий собі глобальний фейк, який треба вилучити із шкільних підручників та енциклопедій. А нам потрібно повернути українському народові справжню українську історію. Слава Україні!