Трошки більше, ніж років юному господарю. Зате він уже створив свій ютуб-канал, де робить перші спроби-рекомендації для початківців. Так само обмінюється інформацією на тематичній сторінці у соцмережі.

«Кролівництвом я займаюся із шостого класу, — розповідає школяр. — У хліві відділив для тваринок загороду, де от-от приведе потомство одна кроличка, дві інші — трохи пізніше. Тут є вісім кліток, ще кілька для самців — надворі. На свою ферму наразі витратив лише 100 гривень, і то на придбання комбікорму та ліків від глистів. Усе інше маємо в господарстві. Влітку годував здебільшого травою гірчиці та зерновою сумішшю. Розпочав власну справу із одного кроля, якого згодом обміняв на двох, далі ще раз так само. Одного навіть продав, то був шестимісячний самець живою вагою понад чотири кілограми. За кіло м’яса можна виручити 150 грн, тож бізнес перспективний».

У селах та маленьких містечках і справді можна часто побачити у дворах клітки із кролями. Адже вважається, що особливого догляду не треба: трава та сіно люцерни й конюшини, зернові, морква й капуста — ото й увесь раціон. Якщо ще хто дає комбікорм — ще краще. Особливого зиску від праці не очікують: два-три приплоди від кролематки за рік — і то добре, лиш би вся малеча вижила.

Радять тримати хоч і в хліві, але на науковій основі

«Екстенсивний підхід до господарювання не дає великого економічного ефекту, — каже доктор сільськогосподарських наук Ігор Лучин (на знімку). — У нас не звикли враховувати затрат власної праці».

Ігор Лучин — старший науковий співробітник, завідувач лабораторії тваринництва, механізації та економіки Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН. Дослідженнями займається на експериментальній кролефермі в селі П’ядики Коломийського району.

«Завдання — покращити продовольчу безпеку в країні за рахунок галузей, які швидко розвиваються, — зазначає співрозмовник. — Кролівництво має особливе значення і як джерело цінної сировини для отримання продуктів дитячого та дієтичного харчування. Скоростиглі тварини за умови використання інтенсивних технологій можуть швидко забезпечити потреби у м’ясі. Працюємо за напрямом «промислове та інтенсивне виробництво кролятини». Час породоутворення у кролівництві давно минув, а створення гібридів дає змогу збільшити продуктивність тварин на чверть. Такі кролі дуже швидко ростуть і за 70 діб від народження набирають до 3 кг ваги».

Приплід — до восьми разів на рік

Науковець наголошує, що запозичили цю інтенсивну технологію у Франції. Її особливість — висока плодючість та інтенсивний ріст тварин, утримання в приміщеннях. На передових фермах досягають восьми окролів на рік, сумарно від однієї самки — понад 60 кроленят. Рентабельність зростає після шостого окролу. Досягають цих показників раннім відлученням, через 32 доби, та паруванням на 10-й день після окролу. Що довше утримують молодняк біля кролиці, то вони стають збитковішими. Адже приріст ваги не співмірний із затратами на годування і догляд.

Водночас треба враховувати фізіологію тварин. Кролик — рослиноїдний гризун, нормування до годівлі на спеціалізованих фермах здійснюють за 42 показниками. А на перше місце виходить ветеринарний захист. За дотриманням усіх параметрів вдається уникнути хвороб та падежу тварин. Ігор Лучин наводить приклад одного підприємця з Прикарпаття, який придбав високопородну партію кролів, затратив на них чималі кошти, та поскупився на фаховий супровід. На жаль, очікуваного зиску не отримав та згорнув виробництво.

«Цьогоріч на Прикарпатті сильних морозів немає, натомість висока сирість із ранковими заморозками, — розповідає Ігор Лучин. — Такі погодні умови негативно впливають на кролів. Молодняк може гинути через пастерельоз, що спричиняє набряки легень. Однак песимістом не треба бути, а вміти захищатися. Насамперед — це дотримання санітарії, відгодівельні та маточно-родильні клітки відповідних розмірів (90-40-35 см), адже через скупченість тварини переживають стрес. Швидкому поширенню хвороб можна запобігти завдяки використанню антибіотиків. Їх припиняють давати за 8—10 днів до забою. Сучасні препарати не всмоктуються у кров, а виходять разом із кормом. Тож у м’ясі їх не помітно».

Від породи залежить лише частина успіху

Ігор Лучин наголошує, що галузь перспективна, адже кролятина — легкозасвоюване м’ясо й цінується серед споживачів. Шкурки на хутро нині мало використовують, натомість їх приймають сушеними для переробки на клей (заготівельники пропонують до 500 грн за кіло та оплачують господарям доставку товару).

«У цій галузі потужність ферми визначається не за поголів’ям тварин, а за кількістю основних кролематок, — каже науковець. — Ставку робимо на шиншилоподібного кроля, створеного для промислового забою. Утім, від породи залежить лише 15% успіху, решту — раціон та умови відгодівлі, пристосованість до промислового утримання, стресочутливість».

Ігор Лучин є автором низки публікацій і тематичних посібників. Співавтор патенту щодо способу годівлі молодняку кролів. 

Співрозмовник акцентує увагу на тому, що в нашій країні бракує племінних селекційних підприємств, немає відповідної державної програми, як, приміром, у Данії. На кролівника там навчаються протягом кількох років. Адже теоретичні знання — основа будь-якого бізнесу.

«У тій же Данії фермери наймають фахових консультантів, — наголошує Ігор Лучин. —  Кролівництво — перспективна галузь, за правильного підходу й зиск буде, й позитивні емоції».

Власне, у цьому переконалася під час спілкування із юним кролівником Антоном Зозуком. Хлопець прагне розвитку не лише власної ферми, а ділиться своїм невеличким досвідом. А ще згадує ситуації, переповнені радістю від спілкування із пухнастими тваринами. І це вражає.

Івано-Франківська область.

Фото надано автором.