Причому не так через національну любов до нього, як через те, що коштувало значно дешевше, ніж м’ясо. 

Тож, якщо ошийок чи балик — не по кишені, шкварка виявлялась достойним замінником. Та за останні роки на м’ясних рядах змінились і попит, і пропозиція. Упродовж 2022-го фіксувалися моменти, коли смачне сальце перемагало багато видів м’яса. Але тепер картина знову змінюється.

За традицією статистика здебільшого бере до уваги вартість саме м’яса. І різні джерела свідчать про те, що за минулий рік ціни на нього зросли від десяти до більш як тридцяти відсотків залежно від виду і сорту. Але сало дорожчало ще стрімкіше. Десь із середини осені на хмельницьких ринках його ціна підскочила до двох сотень гривень за кілограм. І це при тому, що минулої зими середня ціна трималась у межах 90 гривень. Та до початку нинішньої цифра зросла ледь не утричі. А в переддень новорічно-різдвяних свят подекуди доходила і до трьохсот гривень за кілограм.

Цікаво, що тоді ж м’ясо можна було купити й за 140—160 гривень за кілограм. Щоправда, не всяке м’ясо було таким дешевим, а сало таким дорогим. Коливання як в один, так і в другий бік могли сягати до пів сотні гривень.

Усе це практичні спостереження споживачів. Офіційна статистика оперує значно меншими відхиленнями. Так, за даними Хмельницького обласного управління статистики, ціни на харчі в області у грудні зросли проти листопада всього на півтора відсотка. При цьому найбільше подорожчали фрукти — на 8,2 відсотка. Для зими це цілком зрозуміло і виправдано.

А от хліб, сало, молочна продукція, овочі, кондитерські вироби, риба, яловичина — одне слово, все те, за чим на базар і до магазину йдуть чи не щодня незалежно від пори року, додали у вартостях у межах від 3,7 до 1,6 відсотка. Тобто якихось шалених стрибків не було.

І от тепер, наприкінці січня, покупці побачили на м’ясних базарних рядах не підвищення, а зменшення вартостей. Наразі продавці просять за сало від 70 до 140 гривень. Свинячі ребра можна купити за 100—110 гривень, лопатка і грудинка коштують приблизно півтори сотні, і лише за найкраще м’ясо правлять до двох сотень. Тобто сало знову йде позаду за м’ясом. Та й ціни повернулись майже до довоєнних.

У чому секрет такої «стабільності»? І як довго зберігатиметься нинішня тенденція, сказати важко. Бо зміни на ринку пов’язані не зі зменшенням собівартості продукції. Навпаки, подорожчання енергоносіїв, дефіцит електроенергії, збільшення вартості кормів — все це лягає на кінцеву ціну товару. Тож цілком логічним було очікувати черговий стрибок вгору, бо війна активізувала всі ці чинники.

Але виробники і продавці розуміють: не можна переходити за певні цінові межі. Продати дорогий продукт стає дедалі важче, бо купівельна спроможність населення падає.

Продавці у торгових рядах розповідають: якщо раніше середньостатистичний покупець міг брати за раз кілька видів м’яса по кілограму-два, то тепер нікого не дивує прохання зважити 300—400 грамів.

Не виключено, що зниження купівельного попиту з часом може призвести до скорочення виробництва м’яса. А в такому випадку запускається зворотна реакція, коли ціни починає диктувати дефіцит... Вагомим чинником ризику залишається й те, що через воєнні дії чимало тваринницьких ферм у країні знищено. На багатьох скоротилася кількість поголів’я. Тож чи ласуватимемо й надалі добрим салом, і чи переможе у ціновій конкуренції шкварка відбивну — невідомо.

Хмельницька область.