Це стало вагомим новорічним подарунком і неабияким заохоченням до їхньої подальшої активної наукової діяльності. Серед них — 16-річний науковець, ліцеїст Глєб Цуканов із Кропивницького. Його робота гуманітарного напряму має назву «Єлисаветград—Зінов’євськ—Кіровоград — 20—30 десятиліття мовою фотографій».

Глєб Цуканов (на знімку) розповів «Голосу України» про свою роботу, поділився планами...

Мета роботи, за словами автора, — спроба розглянути фотографію як особливе історичне джерело для вивчення повсякденності жителів міста періоду становлення тоталітарної системи 1920—1930-х років із метою усвідомлення сутнісних ознак радянської доби. Адже вплив соціокультурних практик і традицій, сформованих за радянського періоду стає приводом до провокаційних спроб реанімації старого способу життя. Дослідження історії того періоду також дає можливість зрозуміти механізми названого явища та недопущення його в сучасному та майбутньому.

ФАКТ

За результатами Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт членів Малої академії наук України Кіровоградська Мала академія наук посіла друге місце. Школярі Кіровоградщини здобули 7 золотих, 19 срібних, 22 бронзові медалі.

Тема роботи сформувалась у тому числі і під впливом книжки Джорджа Орвелла «1984». «Ця книжка дуже актуальна нині. Прочитавши її, можемо трішки глибше зрозуміти механізм тоталітарного режиму. Бачимо, що відбувається в росії, — каже Глєб. — Це ж повністю орвеллівська історія... Такі дослідження дають нам змогу зрозуміти механізм цих явищ, щоб не допускати їх у сучасності та майбутньому».
Під час дослідження юний науковець разом зі своїми науковими керівниками проаналізував понад 150 фотографій Державного архіву області, обласних краєзнавчого музею та універсальної наукової бібліотеки імені Д. Чижевського, а також приватних колекцій галереї «Єлисаветград» та родини колекціонера Тютюшкіна.

Українське було, але швидко зникло

«Фото, на яких жителі регіону мають національну ознаку, зустрічаються у 20-х роках, але зникають у 30-х, — зауважив Глєб Цуканов. — Є фото, зроблене в 1927 році, на якому члени гуртка трудової школи стоять в українському вбранні, позаду групи — портрет Тараса Шевченка, вкритий рушником. Також знайшли фото, де в шкільному класі висить портрет Шевченка. Але невдовзі ці зображення замінять портретами партійних лідерів, які будуть постійно змінюватись».
Юний науковець розповів про випадки, коли з газет досліджуваних часів деякі фото вирізані. Це зображення людей, яких визнавали ворогами народу. Такі світлини знищували, а постаті в такий спосіб «стирали» з історії.

Про головних наставників у житті і роботі

«У п’ятому класі я зацікавився вивченням історії, філософії, літератури та інших суспільно-гуманітарних наук. У сьомому мені запропонували поїхати до Києва на фестиваль «Шіст-
десятництво та дисидентський рух», який організовувала МАНУ разом з ЮНЕСКО. Він зібрав багато підлітків із різних кутків України, і на ньому ми дізналися про видатних письменників, поетів епохи 60—70-х років, які боролися за свої погляди, за свободу думки та слова, за незалежність України. Згодом я взяв участь у Всеукраїнських олімпіадах із філософії, де зайняв перше (представив есе щодо свободи на цитату Дж. Стюарта Мілля) та третє місця. Брав участь у школах МАНУ, олімпіадах, їздив на семінари з філософії, історії, слухав онлайн-лекції Нобелівських лауреатів...

Зустрічався з багатьма цікавими людьми, які давали мені знання, ділилися досвідом та власним розумінням філософії щодо певних речей. Таких людей я можу назвати вчителями та наставниками. Важливу роль у моєму житті відіграють мої батьки, які є для мене прикладом високоморальних людей з величезним досвідом та жагою створювати щось нове. З раннього дитинства вони давали мені можливість відверто і відкрито висловлювати свої думки. Це дало значний поштовх, який я реалізовую в науці. На формування моєї наукової складової дуже впливають мої наукові керівники Світлана Кушнєрова (з якою я завжди можу проконсультуватися з будь-якого питання наукової роботи, МАНівських проектів, олімпіад) та кандидат історичних наук Юрій Бондарчук, вчителька історії Владлена Дмитрієва.


Життєві авторитети

«Як людині, яка цікавиться історією, зараз мені складно говорити за людей сьогодення. Для цього потрібен певний час, щоб проаналізувати той чи інший період, життя тієї чи іншої особистості. Для мене духовними авторитетами є певне коло людей, які зробили багато важливих кроків для розвитку суспільства, боролися за демократію та свободу слова. Перший — Андрей Шептицький. Детально я познайомився з його поглядами на проекті «Митрополит Андрей Шептицький — моральний авторитет, духовний лідер та ідейний сучасник» 2020 року у Львові, організованому МАНУ. Тоді я зрозумів, що ця людина робила вкрай багато важливих справ для розвитку освіти, науки, духовного інтелекту людини.

ДОВІДКОВО

Джеймс Мілль — англійський філософ та економіст. Згідно з Джеймсом Міллем, при народженні людини свідомість є ніби аркуш чистого паперу, на якому далі записується досвід.

У майбутньому планую будувати політичну кар’єру, тож поважаю таку особистість, як Вінстон Черчилль, який двічі займав посаду прем’єр-міністра Великої Британії, в тому числі в тяжкі роки Другої світової війни. Незважаючи на поразки, життєві складнощі, він ніколи не опускав руки, працював, вірив у свої сили, спирався на чистоту душі та гостроту розуму. Ця людина усвідомлювала ціну свободи та наскільки вона важлива для всього цивілізованого світу».

«Заохочуйте дітей займатись наукою!»

«Нині науковці будують нову реальність. Мають змогу аналізувати те, що їх попередникам не було доступно. Наука — це не щось утопічне, це те, що поруч, що можна дослідити, описати та узагальнити. І в державі та в школі треба це заохочувати. Підлітки, які мають науковий потенціал, часто бояться робити якісь певні кроки, бо вважають, що це дуже складно. Думаю, що в цьому нічого складного немає, треба просто докладати сили».
Частину грошей із президентської стипендії Глєб, як свідомий громадянин, передає на підтримку ЗСУ. Іншу витрачатиме на своє подальше навчання та вдосконалення: «Хочу висловити подяку за те, що в цей нелегкий час держава закладає гроші у бюджетах різних рівнів, щоб зацікавлювати молодь до навчання, до наукової роботи, яка прагне робити позитивні зміни в країні. Це дуже важливо — зацікавлювати молодь»
У майбутньому хлопець хоче займатись науковою історичною, філософською, суспільно-політичною діяльністю та розбудовувати Україну, каже: «Потреба в розумних, мотивованих, активних юнаках і дівчатах після Перемоги, в яку я впевнений на сто відсотків, буде дуже великою».

Кіровоградська область.

На знімках: за післяреволюційних часів та часів воєнного комунізму фотографія розвивалася в тогочасній Україні за повного контролю влади — пропаганда виходила на перший план. Як і в усіх тоталітарних режимах, на парадах та демонстраціях домінували транспаранти з гаслами та портретами вождів партії. Навіть за спиною людини на портреті розміщено агітаційні плакати, портрети лідерів партії тощо. Це теж частина пропаганди.
Фото з архіву Глєба Цуканова та з відкритих джерел.