І одразу стало зрозуміло, що загарбники не ділять цілі на військові та цивільні: вже на початку широкомасштабної війни артилерійськими і ракетними обстрілами та авіаударами було зруйновано ТЕЦ, вокзал, будівлю міськради, кілька житлових багатоповерхівок та інші об’єкти, серед яких і справжня гордість Охтирки — краєзнавчий музей, який міг би стати окрасою і для значно більшого міста.

Варвари краси не розуміють

Особливо заклад постраждав у ніч із 7 на 8 березня, коли за три метри від будівлі розірвалася велика авіабомба. Вона залишила в землі вирву діаметром 20 метрів. У музеї повилітали вікна і двері, разом із частиною стіни зірвало дах. Було повністю знищено експозиційне обладнання та меблі у трьох залах: «Природа рідного краю»; «Історія міста»; «Охтирка в окупаційний період 1941—1943 років». Постраждали й інші зали, а також дорога електронно-комп’ютерна техніка, демонстраційні манекени, частина експонатів, господарський інвентар та особисті речі працівників.

Директорка музею Людмила Міщенко, прийшовши 8 березня на роботу, не змогла стримати сліз. Після закінчення університету вона віддала цьому закладу 34 роки свого життя: разом із колегами вони шукали нові експонати для збагачення експозицій та історичної ідентифікації рідного міста. До війни тут зберігалося майже 10 тисяч експонатів, серед яких — особисті речі видатних земляків Павла Грабовського, Івана Багряного, Остапа Вишні та інших. Музей став справжнім осередком культури і духовності, сюди приїздили і приходили багато відомих людей, тут відбувались масштабні заходи та зустрічі — і ось тепер усе це понівечено, розтрощено, розтоптано сучасними варварами.

Коли трохи минув розпач, вони взялися за роботу. Розбирали руїни та діставали з-під уламків те, що збереглося і що стане основою колись обов’язково відродженого музею. Але в ті дні, коли рашисти обстрілювали Охтирку практично безперервно, коли навкруги гинули люди, оте омріяне словосполучення — «відроджений музей» — здавалось фантастичним. Бо чи скоро до нього дійдуть руки, коли в місті в холодну пору окупанти повністю знищили ТЕЦ, залишивши тисячі людей без опалення, розбомбили багато-квартирні будинки, дитсадок та інші об’єкти, без яких неможливе життя? Охтирка вже в перші тижні повномасштабної війни зазнала найбільших на Сумщині руйнувань, які, згідно з попередніми підрахунками, становили не менш як 60 відсотків. Але водночас місту і пощастило. Завдяки героїчним захисникам, бійцям ЗСУ та місцевим оборонцям, загарбники так і не змогли вдертися до Охтирки, вони її обійшли і рушили далі.

Колектив краєзнавчого музею розбирав завали та рятував усе, що ще можна було врятувати, із 9 березня по 26 квітня. Робота була досить небезпечна, бо в будь-який момент на когось із працівників щось могло впасти та серйозно травмувати. Але доводилось поспішати: що не знищили загарбники, могла доруйнувати природа. Атмосферні опади та підвищена волога — серйозний ворог для будь-яких речей, особливо для старожитностей, коли у приміщенні, де вони розміщені, немає даху.

Завдяки багатьом небайдужим

Ставало зрозуміло, що без сторонньої допомоги, хоча б мінімального фінансування не обійтись. Людмила Міщенко знайшла спільну мову з Катериною Гончаровою — представницею міжнародної організації World Monuments Fund, котра займається збереженням пам’яток історичної архітектури та культури. Назва фундації пере-кладається як «Всесвітній фонд пам’яток», де К. Гончарова є відомим фахівцем щодо виведення української культурної спадщини із кризового стану. Почалась непроста роботи з підготовки переконливої документації, аби на фінансування проекту з порятунку охтирського музею зарубіжні меценати виділили грант. На цьому етапі необхідну фахову допомогу музейним працівникам надав керівник Управління містобудування та архітектури Сумської ОВА Володимир Биков. І ось на початку листопада минулого року прийшла радісна новина: заявка охтирчан на отримання фінансового гранту була схвалена.

Нині безцінним експонатам та комунальному майну не страшні примхи природи. У музеї здійснено невідкладні протиаварійні заходи, виконано важливі ремонтні роботи: встановлено металеві двері, затулено віконні отвори у стінах, напнуто надійну покрівлю. Тепер будівлі та її внутрішньому вмісту не загрожує подальше руйнування, і заклад без проблем дочекається кращих часів. Це стало можливо завдяки трудовому колективу Охтирського краєзнавчого музею і його відповідальній керівниці, багатьом організаціям і людям. Окрім уже згаданих нами, Людмила Володимирівна, користуючись нагодою, через газету дякує за небайдужість, щедрість і професіоналізм міжнародній організації з порятунку культурної спадщини Cultural Emergenct Respond, Міністерству закордонних справ Нідерландів, місцевій громадській організації «Ініціативи розвитку», підприємцю Володимиру Басанцю, підприємству «Укрбудмайстер-М», спеціалісту з технічного нагляду Михайлу Гончаренку та бага-тьом іншим.

Сумська область.

На знімку: експонати Охтирського краєзнавчого музею перевозять у надійніше місце. Квітень 2022 року.

Фото із сайту suspilne.media.