Оточення — не привід до складання зброї!

Під час виходу українських військ з Іловайська в районі села Червоносільське колона батальйону потрапила під жорстокий обстріл. Командир гранатометного взводу поставив завдання трьом добровольцям — Євгенію Тельнову («Усач»), Анатолію Горбенку («Бугор») та Олександру Федорченку («Брест») — атакувати бронетехніку противника. У складі групи «Усач» знищив із гранатомета два танки Т-72Б3 підрозділів 6-ї танкової бригади рф, а згодом разом з однополчанином із позивним «Брест» знищив дві бойові машини десанту БМД-2, екіпажі цих машин — військовослужбовці російської федерації — були знищені або захоплені в полон. У складі невеличкої групи бійців «Донбасу» Євген Тельнов пішов на прорив, зі зброєю в руках вийшов до своїх військ і 31 серпня дістався бази батальйону в Кураховому...

«Мене це... стосується!»

«...Я відмовляла, але він був рішучий, він не мав сумнівів, ідучи на захист Батьківщини, — підкреслила життєвий вибір сина його мати Таїсія Тельнова.

У жовтні 2014 року Євгеній Львович брав участь у позачергових парламентських виборах, балотуючись у народні депутати на мажоритарному окрузі № 100 у Кіровоградській області. В одному з інтерв’ю перед виборами, розповідаючи про свою службу в зоні АТО, він сказав: «Мене часто запитують, навіщо я туди пішов у п’ятдесят два роки? Мене, щиро кажучи, це питання не перестає дивувати. Якщо не я, то хто? Наші діти? Якщо кожен думатиме: «Мене це не стосується, мені це не потрібно», то незабаром чужі війська стоятимуть під Кіровоградом».

На початку 2015 року переоформлений у підрозділ, як призваний на військову службу за мобілізацією, Євгеній знову вирушив у криваве пекло війни. 15 лютого поблизу села Широкиного Новоазовського району Донецької області, коли колона одного з підрозділів батальйону «Донбас» потрапила у ворожу засідку, солдат Тельнов врятував тяжко пораненого однополчанина з позивним «Авер», витягнувши його з-під шквального обстрілу. А сам того ж дня під час бою загинув смертю героя.

«...Навколо мене рвалися міни, гранати АГС та РПГ. Кулеметник і снайпер ні на секунду не переставали працювати, — розповів згодом врятований «Авер». Поруч КрАЗ, з якого я зістрибнув, а в цьому КрАЗі був мій друг

«Цар». Йому снайпер потрапив просто у ліве око. Я лежав півтори години. І раптом почув знайомий голос: то був «Усач». Він кричав: «Хто залишився попереду?». Ви не повірите, як я був радий цьому голосу. Я закричав, що я живий, але йти не можу, на що він відповів: лежи, я йду. Іти треба було метрів 100. Я кричав: «Не треба, працює снайпер та ПКМ. І дивлюся, а він іде до мене в навпочіпки. Я не знаю, звідки в мене взялися сили, я поповз йому назустріч. Коли ми зустрілися, він узяв мене під пахву і почав, відстрілюючись, тягти мене назад. Назустріч бігли «Святослав», «Світло» та «Карпо». Вони посадили мене до БТРа і відправили в тил. Після приїзду до шпиталю я дізнався, що він загинув. Присягаюся всім, що я маю: я його не забуду. Він урятував мені життя...».

«Мені пощастило особисто бути знайомим і з Олександром Федорченком «Брестом» і з Євгенієм Тельновим «Усачем» — звичайні мужики, справжні Герої, без пафосу та зайвих слів! Коли ми з Іваном Сотником, перебуваючи ще в Петрівцях, дізналися про загибель Усача в Широкиному — були в такому шоці, що мені важко це описати... Без перебільшення скажу, що «Усач» на той час уже став обличчям батальйону, людиною-легендою, талісманом, якщо хочете. Фото, на якому він, зарослий і втомлений, сидить у полі із сигаретою, облетіло, мабуть, усі ЗМІ. Люди тоді побачили справжніх воїнів, які захищають Україну», — написав командир взводу батальйону

«Донбас» старшина Дмитро Бабкін.

«Чи гідний Євгеній Тельнов — доброволець Нацгвардії, який встановив рекорд із знищення російської бронетехніки в одному бою під час війни, звання Герой України (посмертно)? — запитав журналіст Юрій Бутусов, аргументуючи петицію на сайті Президента України про присвоєння Євгенію Тельнову звання Герой України. І далі, зокрема, констатував: «У них усе вийшло — зухвалість, скритність та швидкість дій вирішили результат бою.

Екіпажі противника, які вели спостереження або перебували всередині бойових машин, при попаданні під раптовий прицільний вогонь з близької дистанції або знищувалися, або розбігалися. Російський підрозділ зі складу 6-ї танкової бригади було розбито. Троє наших героїв, виконавши завдання, не стали здаватися в полон. Вони спланували свій вихід та зуміли прорватися з кільця оточення.

...Повірити в достовірність такого подвигу спочатку важко. Ну як насправді троє піхотинців зуміли завдати такої величезної шкоди ворогові, зуміли вижити, показали, що російську регулярну армію можна бити, якщо діяти тактично грамотно. Це схоже на якісь мисливські оповідання.

Але час та факти довели правоту «донбасівців». Вони не розгубились і не злякались, і під час прориву зберегли телефони з відео та фото знищеної бронетехніки росіян. Здаватися вони не збиралися, і тому найцінніші свідчення стали надбанням гласності. А потім, у наступні місяці, ці залізні кістяки потрапили в об’єктив інших очевидців...».

Пам’ять

Герой похований у Кропивницькому на Алеї Слави Рівнянського кладовища.

«Укрпошта» присвятила Євгенію Тельнову маркований конверт тиражем 500 тисяч примірників.

На будівлі рідної школи № 17 на його пам’ять встановлено меморіальну дошку, до якої юні українці з глибокою повагою і вдячністю покладають квіти. Під час урочистого відкриття пам’ятної дошки директор школи Володимир

Гора, зокрема, зазначив: «Він пішов добровольцем, коли сталася Чорнобильська трагедія, пішов добровольцем, коли розпочалося вторгнення на сході», бо по-іншому він не міг.

Нагороди 

Орден «За мужність» III ступеня (25 березня 2015 року, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Присвоєно звання «Герой України» із врученням ордена «Золота Зірка» (27 березня 2017 року, посмертно)

Відзнака «Народний Герой України» (1 жовтня 2016 року, посмертно). 

Кіровоградська область.

Довідково

Майбутній Герой України Євгеній Тельнов народився в Кіровограді (нині Кропивницький) 20 листопада 1961 року. Навчався в міській школі № 17. Свого часу проходив строкову військову службу. Був нагороджений нагрудним знаком. Після звільнення в запас подався на завод, заочно навчався в Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування. Працював інструктором зі спорту технічної школи Добровільного товариства сприяння армії авіації і флоту. Потім зайнявся підприємницькою діяльністю.

З початком російської агресії проти України Євгеній Тельнов закрив підприємство, а 10 червня 2014 року уклав контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії. Був зарахований до батальйону спеціального призначення «Донбас». З 13 липня перебував у відрядженні в зоні проведення АТО, брав участь у бойових діях із визволення Артемівська, Попасної, Іловайська. 24 серпня в Іловайську дістав осколкове поранення руки, але не залишив підрозділ.

Під час виходу з Іловайська 29 серпня батальйон, в якому служив Євгеній Тельнов, потрапив під обстріл рашистських танків. У результаті 109 бійців опинилися в полоні, понад сорок — загинули. На той час уже поранений (отримав поранення 26 серпня на околицях Іловайська) солдат Євгеній Тельнов разом із 12 побратимами вийшов з оточення з боєм та зі зброєю в руках.

Нібито проста, багато в чому звичайна для громадянина і військового біографія. Але звання Героя України і Народного Героя, присвоєні Євгенію Тельнову, свідчать багато про що...

Фото з відкритих джерел.