Захід відбувся в режимі відеоконференції за участі народних депутатів, представників центральних органів виконавчої влади, соціальних партнерів, громадських організацій, наукових установ тощо.

Як відзначили на початку засідання народні депутати, відповідно до статті 17 Конституції на державу покладено обов’язок соціальної підтримки громадян, які захищали Україну в складі ЗСУ, інших військових формувань, а також членів їхніх сімей. Нині українське законодавство містить понад 40 пільг, які надаються різними органами державної влади, але доступ до них ускладнений бюрократією.

Учасники слухань наголосили, що особливо гостро це питання постало після 24 лютого 2022 року з моменту повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Заслухавши інформацію низки міністерств щодо роботи, яку вони проводять задля адаптації демобілізованих, голова комітету Галина Третьякова висловила переконання, що терміни «переосвіта», «перенавчання» не досить доречні у цьому випадку. «Людина ж не білий лист, вона вже має певні навички. Тож ми або робимо додаткову освіту, або додаткову часткову кваліфікацію, якої не вистачає для того, щоб військовий міг дуже швидко зайти у цивільну спеціалізацію», — сказала вона, додавши, що освіта — це 2-5 років навчання, а для того, щоб швидко підхопити людину, в тому числі і в робочих професіях, потрібно плідно попрацювати з Мінекономіки. Бо саме там створюється система часткової додаткової кваліфікації.

Голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Анатолій Остапенко, у свою чергу, відзначив, що сучасний український ветеран не має бути викликом для суспільства. «Після Перемоги Україна має зробити все, щоб наші захисники та захисниці стали воїнами відновлення. Адже їм потрібно буде адаптуватися у соціум, інтегруватися у свої громади та розвивати економіку України», — сказав він, додавши, що за рік до звільнення зі служби держава вже має запропонувати захиснику інструменти переходу до цивільного життя. Це стосується психологічної реабілітації, медичного обстеження, навчання цивільної спеціальності або можливість започаткувати власну справу.

«У нас ветеранська категорія — люди віком від 25 до 55 років. Це працездатні, креативні, сучасні представники нашої держави. Маємо надати їм відповідну освіту, робочі місця, інтегрувати в економіку для нашого майбутнього. Також необхідно адаптувати до мирного суспільства і їхні родини», -наголосив А. Остапенко.

Перший заступник голови комітету Михайло Цимбалюк, відзначивши роль комітету, який став дискусійним майданчиком між народними депутатами, виконавчою владою та громадськими організаціями у питанні ветеранської політики, а також центром розробки ветеранської стратегії, акцентував увагу й на низці проблем.

У цьому контексті політик торкнувся урядової постанови № 413 щодо надання статусу учасника бойових дій. Народний депутат зауважив, що ця процедура занадто забюрократизована. І підтвердженням тому, наголосив він, є численні звернення військових. М. Цимбалюк озвучив конкретні пропозиції від захисників щодо цього питання.

Народний депутат також погодився із тезою попередніх промовців, що повернення військових до мирного життя — це свого роду виклик. Адже ветерани повертатимуться із загостреним почуттям справедливості. «Це виклик для всіх чиновників, народних депутатів, як ми їх зустрінемо і як будемо супроводжувати по життю, і створювати всі умови для того, щоб вони відчували гордість за те, що виконали свій громадянський і військовий обов’язок», — наголосив М. Цимбалюк.

У свою чергу голова фракції «Батьківщини» Юлія Тимошенко, торкнувшись адаптації демобілізованих до мирного життя та працевлаштування, акцентувала увагу на сімейному фермерстві. Воно, зауважила депутат, вирішує одразу чотири питання. По-перше, житлове. «У сільській місцевості кинуто безліч будинків, які потребують мінімального ремонту, після якого люди можуть їхати і відразу жити», — зауважила вона. По-друге, це зайнятість і психологічна реабілітація. По-третє, вирішується питання сімейної зайнятості. «ООН має на 10 років програму підтримки сімейного фермерства. Тож ми могли би отримати дуже серйозну фінансову підтримку цього напрямку», — вважає вона. І четверте — це навчання, яке буде спеціалізоване щодо аграрного виробництва.

Це також і можливість забезпечити країну продуктами харчування, збільшити ВВП, додала вона, сказавши: «Думаю, цей напрямок такий перспективний, що його потрібно глибоко продумати, структурувати і розвивати».

Доволі різким був виступ Елли Лібанової з Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи. За її словами, після Перемоги українське суспільство може стикнутися з розмаїттям варіантів свого розвитку, обумовлених політикою щодо демобілізованих — від максимального потенціалу використання цих людей для розбудови нової економіки, подолання корупції тощо, до загрози появи численних груп озброєних людей, які звикли до крові і не знайшли собі місця в цивільному житті. «Зрозуміло, що другий розвиток спричинить криміналізацію суспільства з усіма наслідками. Але ми не можемо скидати цей ризик з прогнозів», — зауважила вона.

Крім того, за словами науковиці, у рамках адаптації демобілізованих до мирного життя, бажано шляхом працевлаштування, потрібен буде також їх соціально-психологічний супровід. На відміну від матеріальної допомоги, переконана Е. Лібанова, він має бути необмеженим у часі, можливо, навіть пожиттєвим. Бо є ризик, що люди, які прийдуть з фронту, матимуть психологічні травми навіть за відсутності контузій або поранень.

«Всі види підтримки потрібно диференціювати відповідно до стану здоров’я демобілізованих. Мої консультації з соціальними психологами приводять до висновку, що характер психологічних травм та їх глибина є принципово різними серед професійних військових і серед мобілізованих. Найбільш травмованими є остання група, тому саме її потреби мають комплексний характер, саме їх система цінностей зазнає щонайменше подвійних руйнувань», — зауважила академік, додавши, що значну частину демобілізованих доведеться перенавчати нових професій, а їх пріоритетне працевлаштування потребуватиме надання певних пільг і, можливо, гарантій роботодавцям. «Гарантій не з боку держави, а соціальних психологів, що ця людина не зірветься, якщо потрапить в якісь специфічні умови», — сказала вона.

Водночас Е. Лібанова зауважила, що велика повага до ЗСУ переноситиметься на кожного з воїнів, що стане передумовою їх активного залучення до громадської діяльності, політики тощо. «Проте результати вивчення світового досвіду ставлення до ветеранів говорять про необхідність розпочинати вже сьогодні роботу щодо збереження цієї поваги суспільства. Адаптувати потрібно не лише демобілізованих, маємо адаптувати все суспільство до співпраці з ними», — констатувала експерт.

Нова ветеранська політика — це політика управління людськими ресурсами в безпековій, оборонній, соціальній, економічній сферах та у сфері охорони здоров’я. Тому одним із пріоритетів уряду на 2023 рік й визначено ветеранську політику. Адже ветеран не тільки Захисник України, це воїн відновлення.

Цифра

За інформацією з відкритих джерел, станом на 1 січня 2022 року в Україні налічувалося майже 500 тисяч учасників бойових дій.
Прогнозована кількість ветеранів, членів їхніх сімей та сімей полеглих воїнів після Перемоги — близько 3 мільйонів осіб.