Його дружина заявляла, що мангушева стратили свої, але кримінальної справи не порушили. Він був з числа тих прислужників режиму, які людиноненависницькими заявами лякали навіть самих росіян.
З початку війни з Україною путінський режим не відхрещувався від мангушевих і породжував дедалі нових агресивних прислужників. Це вже стало модою, своєрідним змаганням — хто більше залякає цивілізований світ російською загрозою.
Серед високопосадовців в антилідери вибився головний клоун кремля, а за сумісництвом голова партії «єдіная росія» дмітрій медведєв.
Інші лакеї обмежилися поодинокими заявами, демонструючи лояльність до путінського режиму.
Агресивні прислужники градус напруги підняли до такого рівня, що під загрозою народного невдоволення опинилися самі небожителі кремля.
«Не буде Криму — не буде росії. росія та Крим — єдине ціле, це не просто наш контроль на Чорним морем та Європою, це наріжний камінь російської державності», — заявив в ефірі кримського телебачення зрадник вадим колісніченко, колишній український політик, виходець з Уманщини.
Переляканому крикунові — знову доведеться і з Криму тікати — заперечив депутат держдуми константін затулін: «То це ж спірна територія… і це вже інша історія». Він трохи далі бачить, ніж зрадник колісниченко. Криму не буде, але для затуліна росія має залишитися.
Градус ненависті нагнітає і глава чечні рамзан кадиров, залякуючи «денацифікацією» Польші та «боротьбою із сатанізмом у всій Європі». . Він у 16 років з автоматом в руках воював проти російської армії і не забув про випалені міста й села, про сотні тисяч вбитих російськими солдатами чеченців. Що більше ворогів у росії, то більше шансів для чечні стати незалежною країною.
І він буде до останнього підштовхувати путіна і роздмухувати полум’я війни. Нині з російських генералів навіть вороги так не знущаються, як рамзан кадиров і кримінальний злочинець євгеній прігожин. Останній створює зеківські батальйони і переконує росіян, що зеки мають право керувати країною.
«Царський вовк», колишній глава «роскосмосу» дмітрій рогозін, заробляючи нову посаду, порадив об’єднати «міліціонерів днр» з мобілізованими солдатами з російської глибинки. «Об’єднання» закінчилося бунтом представників найбільш антиросійської республіки Туви. Терміново довелося втручатися міністерству оборони, бо «донецькі міліціонери» хотіли повбивати представників малого народу. Тувинців переведуть у 55-ту бригаду, де служать представники цього регіону.
Якби російські псевдопатріоти не старалися, якби не витягували безумця з трясовини, божевільний режим вже ніщо не врятує. На путінську росію чекає жахливий кінець. Але, як говорив майор Фердинанд фон Шілль, який намагався у 1809 році підняти повстання проти наполеонівського панування у Пруссії, «жахливий кінець краще, ніж жах без кінця».
