Сім’я Олійників — Юрій, Ірина та син Єгор.
Знищені авіаударами багатоповерхові будинки, розстріляні машини, заживо поховані люди, пограбовані квартири.
Завали досі не розібрані. Зокрема, частково або повністю зруйновані 552 приватні та 24 багатоквартирні будинки, дві школи та всі адміністративні будівлі.
На допомогу жителям, які втратили свої домівки й майно, прийшли наші друзі-поляки. Вони збудували перше модульне містечко для внутрішньо переміщених осіб.
Це містечко, яке складається з чотирьох моноблоків по 40 модулів кожен, а також містить житлові, санітарні, пральні, столові, ігрові та адміністративні модулі, дало змогу тимчасово розселити 270 осіб, серед яких жінки, діти та люди літнього віку.
Світлана Леонова.
Тут знайшли свій прихисток не тільки місцеві, а також переселенці з окупованих тереторій.
Зі сльозами на очах розповідає про свою історію Світлана Леонова з Донбасу. У 2014 році з донькою переїхала з окупованого Шахтарська до Краматорська і вже восени 2022-го вдруге довелося тікати від війни.
Тут, у модульному містечку, знайшла нових друзів і має велику надію повернутися після Перемоги додому.
Хоч у містечку хороші умови, але у своїй хаті краще, каже 75-річна Катерина Лещенко.
Вона втратила свою оселю, а з нею — геть усе. «Ноги тягнуть до хати, але розумію, що немає куди йти», — продовжує жінка. Валентина Паламарчук у своїй кімнаті, яку ділить з подругою Тетяною Сологуб, жили на вулиці Центральній і дивом залишилися живими. Багато сусідів загинуло, деякі вважаються зниклими безвісти.
Коли 1 березня росіяни скидали авіабомби на місто, вони встигли сховатися у підвалі в приватному секторі. І це їх врятувало. Жінки нікому не бажають пережити такий біль. Потрібно гнати окупантів з нашої України.
Фото автора.
