Американська та канадська діаспори були першими, хто підтримав нашу державу під час Євромайдану.

Протестні акції українців протягом 2013-2014 років закликали чиновників зупинити свавілля та взяти відповідальність за поступовий рух України до європейських цінностей. Україна - молода держава з багаторічною історією, українці засвоїли уроки минулих століть, тому прагнули якнайшвидше отримати право визнаватись європейською державою, яка хоче опанувати базові європейські цінності - свободу та демократію.

Тодішня влада, побачивши майже мільйон мітингувальників, усвідомила масштаби налаштованості суспільства і вирішила застосувати силу.

Американська і канадська українські діаспори стали першими, хто підтримав Україну під час Євромайдану. Саме вони почали влаштовувати мітинги, а згодом допомагати фінансово. Українська діаспора обох країн ретельно стежила за ситуацією в Україні. Водночас з 20 лютого відбувалась поступова окупація Криму росією, тому 2 березня 2014 року в 27 містах США проводились протести стосовно введення військ на півострів, а коли після анексії Криму російська агресія поширилась на схід - допомога діаспор та влади посилилась.

Представниками позиції діаспори залишались - Український конгресовий комітет Америки, Конгрес Українців Канади та Світовий Конгрес Українців.

В той час основною метою цих організацій було забезпечення українців гуманітарною допомогою, те саме стосувалось і деяких українських діаспорян, які виявляли бажання долучитись. Не раз проводились масові акції перед Білим домом та штабами НАТО на заклик припинити російський напад, надати озброєння. Згодом 9 лютого 2015 року була створена група підтримки України в Сенаті США за ініціативою Роберта Портмана та Діка Дурбіна. Але Конгрес, якому підпорядковується Сенат, почав функціонувати ще в 1997 році й очолений Марсі Каптур, яка є фундатором та співголовою українського конгресового кокусу, до речі, вона має українське коріння. Основною метою було посилити політичні та військові зв'язки, зважаючи на події, які відбулися протягом кількох останніх років. За рік до створення групи підтримки в Сенаті 11-12 грудня був підписаний закон про підтримку свободи України 2014 р., який проголошував Україну союзником США поза НАТО, згодом його чинність офіційно визнав Барак Обама, підписавши закон. Цей закон був визнаний завдяки активній позиції української діаспори, визнанням його кокусом та ухваленням президента США.

Українське суспільство інтегроване в канадську спільноту значно більше, ніж українці в США, тому з точки зору осмислення наявних проблем і їх розв'язання українські канадці та етнічні канадці виявились не менш активними учасниками, а певною мірою були навіть ефективнішими. Тодішній прем'єр-міністр Канади Стівен Гарпер висловив свій рішучий осуд стосовно вторгнення та закликав посилити санкції, він виявився одним з найвпливовіших канадських політиків, котрий не раз наголошував на важливості підтримки України Канадою. Канада виявилася першою країною, яка прийшла на допомогу, не тільки під час вторгнення, а й задовго до нього. Українці Канади передали матеріальну допомогу родинам загиблих Небесної Сотні на суму 10 000 доларів. Крім того, в значній кількості надавали ліки та медичне обладнання. За підрахунками окремих дослідників, допомогу США та Канади сумарно оцінюють в 60 млн доларів, не враховуючи окрему військово-технічну допомогу США.

Така неоціненна допомога американського та канадського урядів за ініціативою діаспор глобально вплинула на вирішення певних питань, які постали перед українським суспільством, та інтенсивність розв'язання проблем. Революція Гідності досі залишається наочний прикладом єднання, яке з роками збільшувало свій потенціал та знову виринуло з новою силою в 2022 році. Післяреволюційні події вторгнення були засуджені, а поступовий світовий розголос отриманий. Пам'ять про героїв Революції Гідності та російсько-української війни (2013-2014 рр.) закарбується в історії України навіки, оскільки виявлену звитягу неможливо забути, так само, як і підтримку заокеанських друзів - Сполучених Штатів Америки та Канади.