На передньому плані: професор кафедри історії України, завідувач кафедри правознавства Українськоого державного університету імені Михайла Драгоманова Богдан Андрусишин, ректор університету, професор Віктор Андрущенко.

За виборами спостерігали представники трьох громадських організацій — ГО «Українська асоціація педагогів та психологів початкової, дошкільної та позашкільної освіти», Національної спілки краєзнавців України та столичної профспілки освітян, а також довірені особи обох кандидатів.

Як розповіла Жанна Вірьовкіна, представниця ГО «Українська асоціація педагогів та психологів початкової, дошкільної та позашкільної освіти», голосування розпочалося вчасно і відбувалося без порушень. Щоправда, у виборчі процедури внесла свої корективи війна — вже зранку учасникам та організаторам голосування довелося зробити двогодинну перерву через повітряну тривогу.

— Усі кімнати були опечатані, в присутності спостерігачів їх відчинили через 2 години і дозволили працювати. Перед тим була здійснена перевірка, порушень не виявлено, — додає спостерігач від Віктора Андрущенка, викладач кафедри освіти дорослих професор Наталка Рідей.

Поблизу головного корпусу УДУ, де відбувається голосування, — станція метро «Університет», яка може слугувати укриттям. «Є укриття і в нашому корпусі — в гардеробі і бібліотеці, тож ми в безпеці, інколи на роботі почуваєшся безпечніше, ніж вдома, — зізнається Наталка Рідей. — До слова, цього тижня університет працює у змішаному режимі.

Студенти-драгоманівці, навіть іноземні, вірять у нашу Перемогу і в майбутнє України, тому і під час війни, яка розкидала людей по різних країнах, зберігають зв’язок зі своєю альма-матер.

— У нас є велика група китайських студентів, які, хоч і навчаються нині через війну з-за кордону онлайн, але знають про наші найкращі у світі ЗСУ, дуже підтримують нас і вірять у те, що все буде Україна! — розповідає студентка першого курсу магістратури Інституту мистецтв УДУ імені М. Драгоманова, майбутня вокалістка Світлана Вербещук. —Якщо в нас у такий непростий час проводять вибори ректора, це гарний знак: університет розвиватиметься, започаткує ще більше цікавих проектів, розвиватиметься в європейському контексті. Нині наші студенти і навчаються, і воюють, і волонтерять. Я також провожу волонтерські акції, організовуємо благодійні концерти.

За словами заступника голови оргкомітету виборів Богдана Андрусишина, у голосуванні брали участь виборні представники студентів університету — не менш як 15% осіб, які мають право участі у голосуванні. Ректора мають право обирати усі наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники, а також не менш як 10% адміністративного та технічного персоналу. Виборних представників обирали з дотриманням усіх виборчих процедур шляхом таємного голосування, яке попередньо проводили в студентських гуртожитках та кількох навчальних корпусах університету — загалом на восьми локаціях.

Нагадаємо, що виш створено шляхом реорганізації Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, найбільшого педагогічного освітнього закладу країни. Фактично університет перетворюється з профільного на один з класичних вишів, нині тут готують фахівців більш як за 160 спеціальностями, проте з акцентом на підготовку майбутніх педагогів. Наступного року заклад відзначатиме своє 190-річчя.

У день голосування нам вдалося поспілкуватися з обома кандидатами на посаду ректора — Віктором Андрущенком та Михайлом Філоненком — і розпитати, як вони бачать стратегію розвитку університету і на чому акцентували увагу у своїх програмах.

Кандидат на посаду ректора завідувач кафедрою комп’ютерних та інформаційних технологій і систем Державного податкового університету  Михайло Філоненко.

— Я закінчив цей університет, — розповідає кандидат на посаду ректора завідувач кафедрою комп’ютерних та інформаційних технологій і систем Державного податкового університету  Михайло Філоненко, — з 2008-го по 2021 рік працював тут. Доля закладу нашій команді болить, бо втрату статусу національного і педагогічного для університету Драгоманова я вважаю величезною помилкою... Що головне у моїй програмі? Ми хочемо рухатися вперед, дати дорогу молодшим, змінити структуру навантаження, ми за прозорі конкурси для всіх, прозоре використання майна. Бюджет має обговорюватися всіма учасниками освітнього процесу — студенти, викладачі, всі залучаються, важливий момент — невтручання в діяльність громадських організацій, профспілок і студентського самоврядування. Це якщо дуже коротко. Бажано, щоб і держава повернулася обличчям до вчителя й викладача, тому що майбутня післявоєнна розбудова України неможлива без сучасного кваліфікованого вчителя, який навчатиме нову формацію, нову еліту України, нове покоління, яке потім прийде до нас в університети і зрештою — на ринок праці.

Поєднати традицію і розвиток відповідно до сучасних європейських тенденцій обіцяє інший кандидат — Віктор Андрущенко.

— Коли на вулиці війна, коли перед цим ми пережили багато років пандемії, все це позначається на людях — психологічно, фізично і морально, — нагадує він. — Багато людей і досі у розгубленому стані: хтось тікає за кордон, хтось виїжджає в інші регіони. Але університет є університет, тут навчається молодь. Треба забезпечувати стабільність навчального процесу, зберігати дружній колектив, зберігати професіоналів, яких неможливо підготувати за один рік. Для цього треба десятки років, щоб людина зайшла в аудиторію як справжній професіонал.

Тож основа моєї програми — стабільність і розвиток. Стабільність у тому, щоб зберегти драгоманівську родину у належному стані, а розвиток — у тому, щоб побачити світові тенденції і посісти в них не останнє місце, посісти перше місце в європейському і вітчизняному просторі! До слова, попри війну і вимушену евакуацію в перші дні широкомасштабного вторгнення більшість наших студентів повернулися до Києва. Можливо, десь кілька десятків залишилося за кордоном, але вони всі на контролі у деканатах, на своїх кафедрах, вони тримають з нами зв’язок і займаються дистанційно.

— Інформації про позиції та програми обох кандидатів було достатньо, програми були і на сайті, і в соцмережах. Крім того, можна було запитати про їхню візію майбутнього особисто під час передвиборчих зустрічей, — розповідає кандидат філософських наук, доцент Сергій Русаков, який прийшов віддати свій голос одному з претендентів на посаду ректора.

На його думку, питання номер один під час війни — це збереження науково-педагогічних колективів, збереження спеціальностей. «Багато викладачів, особливо в перші дні, в лютому, виїхали з міста, але наш університет був одним із небагатьох вишів, які 28 лютого нарахували працівникам зарплату, — каже він. — І це була колосальна підтримка насправді! Вона надала впевненості у тому, що ми працюємо, ми зберігаємося, і це відчуття повернуло багатьох у березні до Києва».

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.