Усвідомлюємо роль в організації відсічі агресору Президента України, який зустрів небезпеку разом з народом. Не кожному державному лідеру випадає реалізувати свої наміри в таких суворих випробуваннях.
Повною мірою це стосується й українського парламенту. Не стану наводити різні факти, говорити про процес самоочищення від «п’ятої колони», але в загальному плані Верховна Рада України заклала законодавчий базис нашої перемоги.
Надзвичайно свідомим та активним парламент був і залишається в діяльності, спрямованій на забезпечення міжнародної солідарності з Україною. Таких заяв і звернень ухвалено 37. Про що свідчить ця цифра? Відповідь, на мій погляд, криється в реакції цивілізованого світу на ці документи, коли європейська спільнота, десятки окремих країн «лавиноподібно» визнають російський режим терористичним, готують підґрунтя для міжнародного антипутінського трибуналу. Вважаю, це і є найкращим свідченням ефективності роботи законодавчого органу воюючої країни.
Збройна агресія росії не тільки не відволікла нас від стратегічного вектора розвитку держави, а ще більше консолідувала зусилля на цьому напрямку. Як зазначив голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, за цей рік народні обранці ухвалили всі необхідні законопроекти для виконання рекомендацій Єврокомісії, що створює умови для старту переговорів про вступ до Європейського Союзу.
У найближчій перспективі, на мій погляд, варто вдосконалювати філософію і технологію законотворчої діяльності. Наприклад, дуже важливою є подальша синхронізація парламентських орієнтирів з діяльністю Президента. Зокрема, його зовнішньополітична активність могла бути втілена у відповідному плані законопроектної роботи нашої фракції.
Принагідно хочу сказати й про діяльність створеної парламентом Національної комісії з радіаційного захисту населення, яку очолюю. Війна змінила орієнтири і в цій роботі. Пам’ятаємо вкрай небезпечні ситуації, що виникали на Чорнобильській, а згодом і на Запорізькій АЕС. Згадаймо також обстріли виробничого об’єднання «Радон», взагалі ту ядерну небезпеку, яка насунулася не лише на Україну, а й, без перебільшення, на всю Європу. Комісія моніторила цю ситуацію в постійному режимі, готуючи відповідні висновки й рекомендації, що направлялися керівництву держави. Неодноразово зверталися ми й до міжнародної спільноти, насамперед МАГАТЕ, із закликом включитися в процес приборкання ядерного терориста.
Поїздки на фронт з військовими вантажами, співпраця з місцевою владою, організація гуманітарної допомоги, сприяння розв’язанню нагальних проблем наших громадян тощо — цим займалися народні депутати поза парламентською діяльністю.
Так, у перші дні російського вторгнення ми разом з колегами з юридичного факультету Ужгородського національного університету створили центр правової допомоги біженцям. Просто в чергах молоді викладачі та студенти старших курсів надавали практичні консультації нашим громадянам, які, іноді в безпорадному, розгубленому стані, намагалися перетнути державний кордон, рятуючись від війни. Нині ситуація стабілізувалася, але центр уже в інших формах продовжує роботу.
Згодом, коли перша спонтанна реакція на повномасштабну агресію росії переросла у більш спокійну оцінку ситуації, з’явилися нові напрями, на яких важливо було докласти свої зусилля.
Так, у мене виникла ідея консолідувати наш громадський потенціал і спрямувати його на реалізацію правових форм засудження ворога. З цього народився Український інститут дослідження російської агресії, який нині розвиває свою діяльність у співпраці з Національною академією наук України.
ЦИФРА
За рік повномасштабної війни з рф Верховна Рада ухвалила приблизно 400 законів і стільки само постанов, які охоплювали майже всі сфери життєдіяльності нашої країни. З них 44 закони, які стосуються сфери оборони і безпеки, 97 — економічного буття воєнного часу, 83 регулюють галузевий розвиток з урахуванням воєнного стану.
Олександр КОПИЛЕНКО, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.
