У Хмельницькому пройшла Craft Farming School — школа успішного аграрія, де нові знання здобували не тільки початківці у сільському господарстві, а й ті, хто давно займається таким бізнесом і цікавиться новинками у цій сфері.

Минулої весни, коли мільйони людей опинились на межі невідомості, чимало з них задумались про хліб насущний в самому прямому розумінні слова.
Тоді Хмельниччина прийняла десятки тисяч переселенців. Часто це були жителі міст і працівники промислової індустрії. В аграрній області їм довелось зіштовхнутись з іншими реаліями. І тоді багато хто чи не вперше в житті взявся за сапу і лопату.

Урожай збирали вперше в житті

Саме так сталось із новими мешканцями Пилявківського старостинського округу Старосинявської громади. Женя з чоловіком переїхали туди з Краматорська. І перше, що найбільше вразило їх, відкритість, щирість місцевих селян. А ще те, що вони дуже важко працюють на землі. Тоді Жені вперше довелося збирати врожай картоплі в полі. За сільськими мірками, робота не найважча. Та містяни відчули на собі всю «легкість» тієї праці.

А родині з Херсонщини, котра працювала поруч, робота в полі була знайомою, бо й вдома займались цим. От тільки картоплю, буряки там ніколи не садили і не сіяли. Кавуни, помідори — інша справа. Їх і вимінювали на картоплю, яку привозили з інших областей.

А ось тут, на Хмельниччині, й самі зрозуміли, як дається така, здавалося б, нехитра для вирощування бараболя.

Тоді десятки нових родин оселились в Пилявківському та Пилявецькому старостинських округах. Тамтешні старости вирішили допомогти їм — разом посадити «картопляні сади перемоги». Місцевий фермер віддав їм 60 гектарів, на яких і ростили врожай, щоб заготовити на зиму.

План сівби підказує ринок

Можна не сумніватись, минулорічний досвід весняної посівної згодився багатьом. Тепер і переселенці, й місцеві жителі потроху починають готуватись до весняних робіт. І вже зі знанням справи обирають ті культури, які сіятимуть та садитимуть.

Підказкою для них є і ситуація на ринку. Зокрема, ціни на овочі. Чи не вперше вартість цибулі підскочила ледь не до пів сотні гривень за кілограм. Тож господарі активно купують саджанку — малесенькі вирощені з насіння однорічні цибулинки для посадки у відкритий ґрунт. Не дешево — за кілограм треба заплатити 120—130 гривень. Та й пропозицій поменшало порівняно з минулим роком. Як розповіли продавці, хтось не захотів продовжувати цей бізнес через неясність того, що чекає в майбутньому. Для когось, особливо коли йдеться про чоловіків, стали неможливими поїздки за кордон, а переважно звідти доставляли саджанку цибулі.

Та все одно посадкового матеріалу вистачає. Як і насіння буряку, моркви, помідорів та огірків, десятків інших культур. На них теж є попит. Хоча бездумно ніхто не набирає, бо вартість на цей товар теж збільшилась. За пакетик, де в буквальному розумінні лише кілька насінин, можна заплатити від 10 до 50 гривень. Щоб виправдати такі витрати, врожай має бути неабияким.

Тепер чи не кожен покупець підраховує, що отримає, приміром, з пакетика насіння моркви за 15 гривень. На них за теперішніми цінами вдасться купити не більше кілограма моркви. Ну а з придбаного насіння можна отримати до десяти кілограмів червоно-помаранчевих вітамінних овочів. Тож вигода, на перший погляд, очевидна. Та лише в тому разі, коли насіння виявиться якісним, дружно зійде, а потім піде не в квіткову стрілку, а в коренеплід.

Трапляється, пересівати доводиться двічі, а то й тричі. Тож ефективність власного виробництва значно знижується. Якщо додати трудові затрати, які зазвичай ніхто вже й не рахує, а ще вартість засобів захисту рослин, то стає зрозумілим: дешевих овочів на своєму городі теж не буває. І все ж кожен, хто виходить навесні в поле, сподівається на гарний врожай та на прибутки.

Щоб бути успішним — навчайся

Як його виростити, та й взагалі, як ефективно господарювати, у Хмельницькій громаді розповіли у школі успішного аграрія. Наразі це короткотривалий тренінг, де вчили, як побудувати власну справу.

В актуальності цієї теми переконувати не доводиться. Хтось думає про те, як убезпечити від продовольчих проблем власну родину. Для когось важливо розпочати нову справу, котра могла би приносити прибутки.

Вітчизняне аграрне виробництво вже пережило посівну кампанію в умовах бойових дій, блокування морського експорту, знищення аграрних активів, забруднення ланів боєприпасами. Усі ці ризики залишаються й тепер.

Передбачити, як пройде сівба, в яких умовах доведеться доглядати за полями та садами, яким виявиться врожай і де його вдасться реалізувати, не зможе ніхто.

Та попри це сільгосппідприємства, фермери і просто господарі, котрі мають город чи навіть дачну ділянку, продовжують свою роботу. А це значить, що потреба у фахівцях для галузі залишається високою. Причетні до праці на землі мусять не тільки знати класичні технології, а й уміти виживати у воєнних реаліях. Цього і вчаться.

До справи долучилась і Хмельницька обласна служба зайнятості, яка цими днями організовує для аграрної галузі професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації безробітних. Роботодавці шукають трактористів, водіїв, слюсарів-ремонтників, робітників фермерських господарств тощо. Саме за такими спеціальностями служба і проводитиме навчання.

Перед початком весняно-польових робіт пропонують ще й курси з опанування новітніх технологій вирощування традиційних культур з використанням сучасної сільгосптехніки, освоєння нових машин та механізмів, основних операцій технічного обслуговування агрегатів тощо. Як кажуть у службі зайнятості, тематику курсів та їx обсяг коригуватимуть залежно від рівня знань здобувачів освіти та потреб роботодавців.

Тож у охочих є вибір. Хтось перед початком польових робіт сяде за парту. Хтось скористається досвідом сусідів і знайомих. А хтось примножуватиме знання на основі власного досвіду. Та у всіх буде одна мета — посадити і посіяти все те, що восени заповнить комори і прилавки.

Хмельницька область.