Познайомилися ми з ним на шахті «Бутовка» 7 червня 2015 року. (Всі фото Дмитра з того дня, хай буде таким молодим, тоді йому було 19.)
Уночі був бій. Були поранені. Пам’ятаю, що «Да Вінчі» дав мені смішний, але міцний жовтий шолом замість мого симпатичного чорного, майже страйкбольного. Потім зустрічалися кілька разів. Дмитро Коцюбайло — воїн у чистому вигляді. Якщо б ми шукали образ якогось ідеального українського воїна, патріота — то це він. На мою думку, доки є такі люди, як Дмитро Коцюбайло, будь-який зайда обламає свої зуби в Україні», — так я писав у своїй газеті «Голос України» 4 грудня 2021 року, коли Дмитра удостоїли звання Героя України... Царства небесного. Якщо там на небі щось є — то «Да Вінчі» буде там не останнім чоловіком, яким був і тут — на землі.
Фото автора.
