Місто Березне справедливо вважають центром кулінарної майстерності Рівненщини. До цього іміджу доклав зусиль і кухар шостого розряду Андрій Сидорович Зейдюк, про якого кажуть, що він кухарем народився. Майстра поважають у Березному не тільки за професіоналізм (у його кабінеті чимало відзнак з кулінарних конкурсів), а й за скромність, порядність — п’яте скликання обирають депутатом Березнівської міської ради.

— Та не народився я кухарем, — каже Андрій Сидорович. — Але змалечку почав готувати для сім’ї: мама дуже часто хворіла, лежала в лікарні, то батько і брат переклали обов’язки по кухні на мене. Я, звичайно, дещо умів, бо придивлявся до того, як готує мама. А згодом так наловчився, що до маминих рецептів додавав щось своє.

Уже у старших класах Андрій знав, що буде кухарем, тож закінчив спочатку училище, потім технікум.

— У ті часи серед моїх ровесників у пошані були чоловічі професії, тому мене часто брали на кпини за те, що хочу стати кухарем, — з усмішкою згадує Андрій Сидорович.

Але з роками, коли відточилася кулінарна майстерність А.Зейдюка, ті, хто насміхався над його вибором: вважають за честь посмакувати його кулінарними шедеврами, часто запрошують готувати на весілля дітей, інші сімейні урочистості. Адже, за словами майстра-кухаря березнівського ресторану «Случ» Любові Кравчук, Андрій Сидорович має унікальний смак, може задовольнити кулінарні забаганки найвибагливіших гурманів. Страви за авторства Андрія Зейдюка куштували Президенти України, коли приїздили на Рівненщину, а також міністри оборони країн—учасниць Варшавського договору: кухар п’ять років працював в офіцерській їдальні в Угорщині, вивчив угорську кухню. Саме від Сидоровича березнівчани пізнали смак угорського паприкашу та халаслі.

Влітку А. Зейдюк працює у ресторані «Случ» Березнівської райспоживспілки та кафе «Дует». Тоді для кухарів особливо багато роботи, бо це пора весіль. А під час навчального року господарює на кухні Березнівського економіко-гуманітарного ліцею.

— Перелік продуктів для всіх шкільних їдалень однаковий, але наш кухар вміє з них приготувати такі смачні страви, що діти їх їдять з апетитом. А наші вчителі навіть просили дати кілька майстер-класів з приготування страв, — каже про Андрія Сидоровича директор ліцею Лариса Миколаївна Цимбалюк. — Це тільки на перший погляд харчувати дітей легко. Страви повинні бути збалансовані за вмістом вітамінів та калорійністю, а головне — смакувати дітям, які є найвибагливішими гурманами. Андрій Сидорович помітив, що діти з’їдають котлети, а яєць не люблять. Тоді він вдався до кулінарних хитрощів: почав готувати брізолі.

Андрій Сидорович часто виходить до дітей у зал, щоб поцікавитися, чи смакують їм страви (на знімку). А кухар щодня годує близько 350 дітей. Тут разом із місцевими навчаються ще й 42 іногородніх. Вони живуть в гуртожитку при ліцеї, відповідно харчуються тричі на день. Андрій Сидорович старається урізноманітнити меню для них, щоб вони почувалися, як удома.

— Оскільки наш кухар знається на травах, збирає і заготовляє їх, то часто готує вітамінні чаї для учнів, щоб зміцнити їхній імунітет, що дуже важливо, оскільки Березнівський район зараховано до «чорнобильських», — продовжує Лариса Миколаївна Цимбалюк. — А взимку готує спеціальний чайний стіл.

До речі, дружина Андрія Сидоровича Марія Іванівна — теж висококласний кухар, щоправда, вона уже вийшла на пенсію, тепер готує для п’ятьох онуків. Але коли працювала, то між подружжям було своєрідне негласне змагання у створенні кулінарних шедеврів, що тільки було на користь справі. А вдома подружжя готує по черзі, зате у свята на домашній кухні Андрій Сидорович — головний.

До речі, майстер-клас з приготування українського червоного борщу та кулешу А. Зейдюк давав і для мешканців Березного на майдані Незалежності під час святкування Дня міста та Дня незалежності. Люди, частуючись, хвалили, а господині просили поділитися секретами.

— Я найбільше люблю готувати перші страви, — зізнається Андрій Сидорович, який має багато рецептів, зокрема, кулешу аж три. Одним із них поділився з нашими читачами:

— Свинячі реберця рубаємо на порційні шматочки, обсмажуємо на жиру або  олії. Закладаємо у каструлю, заливаємо теплою кип’яченою водою, доводимо до кипіння, знімаємо пінку. Закладаємо кілька цибулин (цілих, середніх розмірів). Варимо годину-півтори. Бажано, щоб бульйон «помлів» на вогні. З готового бульйону витягуємо цибулю. Готуємо зажарку із пророслого з м’ясом сала («бочка»), яке ріжемо кубиками. Так само кубиками ріжемо і додаємо у пательню до сала цибулю і моркву. Зажарку додаємо у бульйон, а також пшоно (дуже важливо не переварити його). Солимо, перчимо за смаком. Тремо у куліш часник, додаємо кріп. Дві хвилини куліш потримати на плиті і він готовий. За бажання можна додавати білі гриби, тільки робити це потрібно на початку приготування страви.

Дякуючи за рецепт, беру слово з А. Зейдюка, що він поділиться своїми улюбленими рецептами з нашими читачами на сторінці «Парад порад».

Фото автора.