Захід проведено на базі Київської школи економіки. Своїм досвідом поділилися представники 10 вишів з різних регіонів країни.

«Війна пришвидшила дуже багато процесів всередині закладів вищої освіти. Те, що ми роками планували, вдалося зробити за кілька місяців, — зазначив Тарас Лесів, проректор з науково-педагогічної роботи Львівської національної академії мистецтв. — Наприклад, академічна мобільність, внутрішня та зовнішня. До нас приїхало багато студентів з Харкова і з київських мистецьких закладів, натомість наші студенти вирушили за кордон до вишів-партнерів. До 20 відсотків наших студентів поїхало і ми 20 відсотків змогли прийняти». Після широкомасштабного вторгнення випускники закладу створили благодійний фонд, який допоміг академії подолати інфраструктурні виклики та забезпечив фінансову підтримку студентам з окупованих (а нині — визволених) територій чи районів активних бойових дій.

Під час однієї з дискусійних панелей учасникам запропонували сформулювати своє розуміння соціальної відповідальності вишів. На думку Богдана Буяка, ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, вона полягає і в професійній, і в громадській діяльності, і в волонтерстві.

З початком «широкої» війни студенти ТНПУ намагалися бути максимально корисними. «На факультеті іноземних мов організували переклад інформаційних матеріалів сімома мовами включно з китайською і «закидали» партнерам за кордон, — пригадує ректор. — Інженерно-педагогічний факультет почав робити «буржуйки» для тероборони. Фізмат і комп’ютерники організували центр кібернаступу, і за два дні «поклали» всю університетську мережу... Щоправда, потім ми домовилися з правоохоронцями і в університеті зробили повноцінний крайовий центр кіберанаступу на 300 осіб».

На думку Богдана Буяка, підготовка вчителів має стати стратегічним завданням у державі. «Ми в ТНПУ намагаємося багаторічний досвід підготовки освітян покласти на сучасну основу цифровізації, технологізації. У 2020 році презентували нашу екосистему, концепцію розумного університету. Пішли на сміливі експерименти, розуміючи нашу відповідальність за підготовку вчителів, коли окремі університети почали закривати підготовку вчителів фізики чи фізиків загалом через відсутність набору. Шукали варіанти комбінування освітніх програм, щоб зробити цю спеціальність цікавою. І нам це вдалося. За останній рік ми відкрили три нові програми підготовки вчителів фізики: фізика — англійська мова, фізика — робототехніка і фізика — інформатика». Щоб покращити перспективи працевлаштування майбутніх учителів, тут запровадили підготовку магістрів за широкою спеціальністю «природничі науки» (фізика, хімія, математика, географія) плюс економіка.

Цікаво, що в цьому університеті першими в Україні відкрили програму підготовки інженерів і менеджерів ігрової діяльності. Як запевняє ректор, студенти, серед іншого, отримують знання про те, як запобігти геймерській залежності. Відреагували і на анонсоване запровадження з 2024 року в Україні інституту медіаторів (перемовників в досудовому процесі). «Вже рік як у нас функціонує програма «психологія конфліктів і практична медіація», — пояснює Богдан Буяк.

У кризових ситуаціях виживуть найбільш універсальні, гнучкі і креативні заклади. І вже ніхто не запитуватиме, наприклад, навіщо викладачу чи науковцю знати англійську. У Сумському державному університеті пишаються тим, що їм вдалося запровадити у власному Медичному інституті англомовну програму для іноземців, від 1-го до 6-го курсу. Як розповіла під час дискусії Ніна Світайло — керівниця координаційного центру гуманітарної політики СумДУ — завдяки іноземним студентам у певний момент виш став найпотужнішим постачальником валюти в регіоні, бо підприємства переважно простоювали. Тож зміни в освіті — це нові перспективи не тільки для університету, а й для громади.