А касир поважно вклониться та запропонує запакувати борщовий набір у подарунковий пакет.
Сміх сміхом, але веселого мало. Півтори сотні кревних за кілограм не найдорожчих томатів та пару сотень за огірки — і це за відсутності гарантії якості, нормального непластикового смаку та навіть харчової безпеки. Навряд чи хтось раніше міг уявити собі таке. Як таке могло статися, та чи не буде ще «смішніше»?
Аби з’ясувати обставини, автор поспілкувався з працівниками тепличного комбінату «Дніпровський», який вже сорок років посідає лідируючі позиції на ринку ранніх овочів — і не лише на Дніпропетровщині.
Як з’ясувалося, негативний вплив повномасштабного вторгнення рф досить істотно відчули й експортно-імпортні потоки, й можливість людей придбати товари, формуючи попит. Ранні тепличні овочі завжди купували люди з середнім та вище середнього доходами — але чимало їх виїхали з України. І це також призвело до того, що споживання значно зменшилося.
Та найбільше ринок відчув скорочення виробництва, зумовлене здорожчанням енергоносіїв. На комбінаті працює проста формула: у кілограмі овочів — кубометр газу. Там стверджують, що його ціна торік для підприємства сягала 90 гривень — тому тільки енергетична складова того самого помідора повинна бути такою. З урахуванням усіх інших затрат — фонд оплати праці (30%), насіння та агроматеріали (20—30%) — собівартість наближатиметься до 270 гривень. Нині ціна газу становить 15 гривень за куб. Тому собівартість — 60 гривень. Це за умови, якщо господарство працює на повну потужність. Але через те, що з 23 гектарів теплиць другий сезон поспіль задіяно лише половину, баланс енерговитрат змістився до 40% собівартості. До того ж у доларовому еквіваленті зарплата працівників значно знизилася.
Позначилися й перебої з електрикою. Як і інші підприємці, тут придбали генератори, запаслися пальним та отримали неприйнятні за вартістю кіловати.
«Бо для нас один день взимку без світла означав, що про сезон можна забувати — рослини гинули, ми все втрачали, — розповів директор комбінату Сергій Задорожний (на знімку). — Наприклад, колеги з Київщини вирішили зовсім не запускатися — і вже другий сезон потужне підприємство простоює».
Ще момент — можливість застосовувати освітлення під час комендантського часу. Зазвичай, обленерго до цього підходять лояльно. Обсяги споживання узгоджуються з ними в усному режимі. Для розсади енергію знаходили.
Але ті підприємства, де підсвітлювати треба було гектари овочів — дуже постраждали. За наявною інформацією, від досвітлювання відмовилися в ряді великих господарств.
Балаган і тільки
На думку овочівників, конкурувати з імпортним продуктом вітчизняні виробники можуть лише за рахунок якості. Споживач повинен відчувати різницю між «пластиком» та смачною їжею. Наприклад, з Туреччини отримуємо ґрунтовий томат, вирощений чи не повністю на хімії — ті гібриди не смачні, але зручні для транспортування та зберігання. Хоча в турецьких теплицях вирощують овочі й за такими самими технологіями, як і в тому самому «Дніпровському». І теж дуже смачні — але це вже зовсім інші продукти, які йдуть переважно до країн західної Європи — тільки по 2—2,5 євро за кіло, а не по 90 центів, як до нас.
Калькулятор
Хоча томати і продають в Україну по 90 центів, ціни на них у магазинах набагато вищі. До ціни доплюсовується ПДВ (10% мита вже скасували), транспортні видатки (з початком повномасштабної війни ставки фрахту зросли втричі), ретро-бонуси та націнка торговельних мереж. До речі, у разі дефіциту продукції мережі можуть додавати до ціни й 100% — хоча стандартна націнка становить від чверті до третини, іноді 5% та навіть працюють у мінус. При цьому у самих виробників маржа стабільна — 10—15%.
Варто зазначити, що останні землетруси у Туреччині вплинули на вартість овочів. Там є така система, за якою дрібні господарства («балагани») здають вирощену продукцію у великі комерційні хаби. І якщо фермерам нині не до збору врожаю, то й хаби не працюють у звичному режимі.
В Україні ж діє мінімальний ланцюг від лану до столу — інакше товар просто зіпсується. Вітчизняний виробник має змогу постачати товар до торговельної мережі без посередників. Продавець з ринку також купує напряму в тепличному господарстві. Відвантаження відбувається у день збору продукції.
Врятує лише модернізація
«Дніпровський» створено на початку 80-х років минулого століття. Було задіяно прості технології без гідропоніки, систем зрощення через міксер. Відтоді комбінат вдвічі збільшив свої площі — добудував теплиці за новітніми зразками. Тепер розвиває системи надсучасного п’ятого покоління. Але половина потужностей лишається від старого проекту. Саме модернізація й допомогла зберегти підприємство в умовах високої собівартості та енергомісткості виробництва — хоча кілька подібних у країні вже зачинилися та розібрані.
Цього року на комбінаті планують зібрати п’ять тисяч тонн томатів та огірків — удвічі менше, ніж торік. Теплиці старого зразка запускають лише тоді, коли не треба багато енергії — з квітня до літнього збору: це дає змогу зберегти робочі місця та підтримати економіку підприємства. Задіяно від 200 до 300 працівників. Вирощують півтора десятка гібридів томатів і три гібриди огірків.
Ще два роки тому майже 15% від загального обсягу експортували у Прибалтику та білорусь. Продукція розходилася по всій Україні, окрім західних регіонів, де збереглися місцеві господарства. Кожен п’ятий кілограм спрямовували до Києва.
Можливо, для якихось господарств — передусім на кшталт маленьких турецьких «балаганів» — сьогодні вигідніше обмежитися вирощуванням розсади та зелені, редису тощо, завершити сезон огірками. Але на великих комбінатах це не працює, бо доведеться розпускати персонал. Тут все налаштоване під конкретні культури, для цього підготовлені й працівники.
До речі
Для обслуговування гектара тепличних господарств необхідно 15—20 працівників. Для відкритого ґрунту — одна-дві людини. Тобто створюється вдесятеро більше робочих місць. Причому весь рік — якщо процес поставити правильно. А щоб «виростити» ефективного овочівника, потрібно не менше двох років.
Посуха у десятиліття
Сергій Задорожний наголошує, що сьогодні в Україні немає ефективних державних програм, які стимулювали б розвиток потужного тепличного виробництва, надавали їм пільги. Хоча раніше подібні начебто існували — наприклад, стосувалися сплати ПДВ.
Дослівно
«На рівні асоціації «Теплиці України» планували вийти в Кабмін зі зверненням про загороджувальні мита від дешевого томату з Туреччини. Тоді ми проаналізували досвід тепличних господарств квіткарів: впроваджене мито на імпортні квіти дало досить потужний поштовх у розвитку вітчизняного виробництва у галузі. Але війна ці плани сплутала — це питання заморожене», — каже Сергій Задорожний.
Директор комбінату додає, що працюють лише програми для дрібних господарств. Вони стосуються незначного кредитування під будівництво теплиць на кшталт тих самих турецьких «балаганів», коли накриваються до пів гектара. Але це зовсім не той вид бізнесу, про який варто вести мову в Україні. Бо щоб нагодувати країну в такий спосіб, знадобляться десятки тисяч господарств, які забажають цим займатися — як у Туреччині. Але якщо там з літака подивитися на усіяні теплицями території, то зрозуміло, що такий бізнес годує всю їхню країну. А в Україні є небагато подібних ореолів. Та ще й більшість з них знаходиться на окупованій території.
Якщо підходити з точки зору світової торгівлі, то за якістю світла Дніпропетровщина є досить середньою для вирощування овочів. Ідеальні — це Херсонщина та Крим, Одещина. А «Дніпровський» через нестачу сонячної радіації втрачає до третини виробничого періоду. Тому потрібно досвітлювати дорогою енергією з обмеженими лімітами. Хоча могли би вирощувати по три врожаї на рік. Наприклад, у Вірменії, зазвичай, лише тиждень на рік не придатний для зростання овочів. А на Дніпропетровщині три-чотири місяці недостатньо природнього світла. Плюс температура: чи то підігрівати до 18 градусів з десяти, чи з п’яти.
«Тому з одного боку не можна казати, що це безнадійна справа. З іншого — не треба розраховувати на величезні перспективи на міжнародному ринку. Ми посередині — за рахунок невеликої зарплати та достатньої кількості працездатного персоналу», — зазначають на підприємстві.
Керівник комбінату заявляє, що галузь деградує протягом останніх десятиліть. Працює лише 8% тих господарств, які лишилися на території країни за цей час. І якщо нічого з цим не робити — деградація буде продовжуватися. Взяти інвестиції: у галузі досить високий поріг входу. Тому для розвитку потрібні або підтримка пільговими кредитами з боку держави, або якісь точкові програми, коли, наприклад, країна вирішує, скільки їй потрібно томатів власного виробництва. При цьому повинно бути розуміння, яка кількість господарств для цього знадобиться, яку площу вони займатимуть, яку мають продуктивність тощо. Тоді можна вибудовувати якусь систему.
«Плюс захист на рівні держави якісного продукту. Сьогодні сумнівний турецький томат заходить в Україну без перешкод. А власні маленькі господарства із Запорізької області свої овочі не можуть експортувати. Ми максимально відкрили український ринок для дешевого томату, незважаючи на те, що його достатньо й вітчизняного виробництва. Та покупець не готовий удвічі переплачувати за більш якісний, смачний та безпечний продукт, але однаковий на вигляд. Європейський ринок для нас фактично так і не відкрився — західні країни його достатньо захищають», — вважає Сергій Задорожний.
Щоб не тільки на свята
Поділилися на комбінаті й власними порадами для тих, хто бажає зайнятися тепличним бізнесом. Починати потрібно з бізнес-плану. Розуміти, куди продаватимеш та за якою ціною, який обсяг зможеш вирощувати, підрахувати собівартість. Це дуже ризикований бізнес, який залежить від багатьох чинників, починаючи з хвороб, шкідників тощо. Тому треба досконало знати технологію виробництва та методи маркетингу.
Багато залежить і від розташування: бажано, щоб поблизу були джерела дешевих енергоресурсів. Наприклад, ТЕС, АЕС та інших промислових підприємств, де тепло є «хвостами», чи зон теплих підземних вод, як біля Арабатської стрілки, на Закарпатті.
«Отримати, наприклад, 30% безплатної енергії означатиме 90% успіху. Бо навіть якщо втратити на ланцюгах продажів чи технологіях, то отриманий бонус все перекриє», — стверджує директор.
Також треба враховувати досить коштовний поріг входу в галузь. Для того, щоб збудувати гектар теплиць за сучасними технологіями, знадобиться до двох мільйонів доларів стартових інвестицій. Тому цій галузі потрібна дуже серйозна підтримка. «Балаган» — то зовсім інші цифри.
Цифра
У сучасних теплицях вирощують 50 та більше кілограмів з квадратного метра — з досвітленням можна збирати й 80. А надсучасні методи дають змогу сягнути за сотню. Для порівняння: у «балаганах» збирають 12—15 кіло з метра, у відкритому ґрунті — 2—3 кг.
Найбільше продаються томати (60—70% ринку ранніх овочів) та огірки (25—30%). Їх купують завжди: питання лише у вартості.
«Навіть у складні часи українцям неможливо повністю відмовитися від тепличних овочів та чекати на новий врожай з городів. Організм потребує різноманітності харчування у вигляді овочів та зелені. Але варто уважно подумати перед придбанням, вивчити інформацію про виробника, порівняти ціни: якісні тепличні овочі коштують не менш як сто гривень за кіло. Якщо менше — це турецька хімія», — радять на підприємстві.
А ще виробники мріють про те, що вартість енергії якщо не повернеться до довоєнного рівня, то стане хоча б прогнозованою. Щоб ціна газу не перевищувала 300 доларів за тисячу кубометрів. А краще, щоб платити потрібно було, як в об’єднаній Європі — не за кубометри газу, а за отримані з нього мегавати енергії. Українським тепличникам «куби» не цікаві — їм треба розуміти, з якою ефективністю вони згорають, скільки дають тепла. І тому овочівники бажають перейти на загальноєвропейські правила. Це дасть можливість прогнозувати ціну, ринок не буде лихоманити і ціни стабілізуються.
Тоді, можливо, смачні та корисні вітчизняні томати та огірки повернуться на почесні місця на столах пересічних українців. І не замість календарів, за якими визначають свята.
Дніпропетровська область.
Фото надано автором.
