Їх приурочили до 60-х роковин відходу у вічність видатного земляка — поета, перекладача, уродженця міста Зіньків Михайла Ореста (Зерова). Ініціювали й організували цей захід активісти обласних відділень Товариства «Україна-Світ» й Українського фонду культури ім. Бориса Олійника.

З вітальним словом до присутніх звернувся відомий учений-літературознавець, директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, академік Микола Жулинський, який водночас очолює згадане товариство. Він розпочав фахову розмову про творчість і долю «нерадянського» поета-неокласика, котрому випало жити в добу комуністичного тоталітаризму й сповна пізнати його «принади».

Тож неодноразово потрапляв у жорна репресій, сидів у в’язниці. Однак, на відміну від свого старшого брата, — ще відомішого поета й лідера неокласиків Миколи Зерова, котрого розстріляли сталінські сатрапи, — зумів вижити. Та й то, певно, лише завдяки тому, що, за словами Євгена Сверстюка, «недомучений арештами... був винесений і врятований хвилею війни». Адже з 1944 року жив у Німеччині, де й розквітнув його талант блискучого поета й перекладача з європейських мов.

Різні аспекти творчої спадщини та життєпису видатного митця слова під час пленарного засідання присвячених йому читань висвітлювали науковці-філологи та літературознавці, музейники, краєзнавці, бібліотекарі з Полтави, Києва та Зінькова. Водночас усі вони наголошували на тому, що постать Михайла Ореста виразно засвідчує нерозривні зв’язки українського літературного процесу з європейським та світовим.

Його власні поезії й переклади творів іншомовних класиків укотре розвінчують міфи про меншовартість нашої літератури, її вторинність, «хуторянство» тощо. Інша річ, що для осягнення значущості справжніх літературних скарбів треба читати й вивчати не лише те, що протягом багатьох десятиліть нав’язувалося ідеологами та трубадурами російсько-радянської імперії... Про це нагадала присутнім і підготовлена працівниками бібліотеки тематична виставка книг та періодики, зокрема й зарубіжної, «Під знаком невмирущого буття».

Органічним доповненням заходу з присвятою діяльному патріоту рідної землі стали пісні у виконанні народної артистки України Наталії Хоменко. Як відомо, Михайло Орест повернувся додому вже після того, як залишив цей грішний світ. У 1994 році його прах перевезли з Німеччини й перепоховали на київському Байковому кладовищі біля місця вічного спочинку ще одного брата — відомого вченого-ботаніка Дмитра Зерова.

Та для того, щоб творча спадщина поета вийшла за межі вузькофахових досліджень і стала набутком найширшого кола читачів, треба зробити ще чимало. Шлях до цього прокладали і Другі Зеровські читання у Полтаві, учасники яких наприкінці зустрічі фотографувалися на згадку (на знімку).

Полтава.

Фото з відкритих джерел та зі сторінки бібліотеки у Фейсбуці.