Засновник БО «БФ «Вистояли. Відродимося. Відбудуємо» Ігор Литвинюк, волонтер-письменница, авторка книги «Живі історії війни», заснованої на спогадах жителів селища Бородянки, Ольга Фещенко, представник 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука.
Присвячена монета подвигу 4-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії «Рубіж». У перші години широкомасштабного наступу російських військ на Україну вони показали яскравий приклад витримки та рішучості у справі захисту ввіреного їм об’єкта — повітряних воріт Бучанського району — аеропорту Гостомель. Саме в Гостомелі наші бійці звичайними ПЗРК «Ігла» збили перші спеціальні штурмові військові гелікоптери так званої «другої армії світу», яку приблизно за місяць після вторгнення було вибито з Київської області.
Перші пам’ятні монети «Крила Свободи».
Монету створено групою волонтерів «Специ евакуації», які від початку повномасштабного вторгнення російської армії на Київщину займалися евакуацією цивільного населення з міст та сіл Бучанщини, на згадку про часи випробувань і як уособлення звитяги, сили духу й наполегливої боротьби українців за свою незалежність та свободу.
Аверс монети — історичний герб Гостомеля, реверс — зображення легендарного українського найбільшого у світі літака «Мрія», який виривається з полум’я й прагне в небо, як символ вічності, невмирущості та свободи.
Засновник БО «БФ «Вистояли. Відродимося. Відбудуємо» Ігор Литвинюк розказав передісторію створення пам’ятної монети, як під час воєнних дій разом евакуйовували цивільних, допомагали військовим, а згодом об’єдналися й створили благодійний фонд.
Герой документального фільму Міхала Пшедлацького «Залишаючи Ірпінь» Сашко («Індієць»).
Герой документального фільму «Залишаючи Ірпінь» Олександр («Індієць») розповів, як евакуйовували мешканців Ірпеня. Щоранку він приїздив з Києва до зруйнованого мосту, знаходив машину з ключами і їздив містом, забираючи людей. Потім привозив їх до розбитого мосту біля Романівки, де була переправа, і знову повертався до міста. У такий спосіб він зміг вивезти значну кількість людей. Його питали: «Сашко, а ти не боїшся смерті?». А він зі сміхом відповідав: «Я заговорений!».
— Сьогодні нам потрібно зберегти пам’ять про ті події, про тих, кого вже з нами немає, — каже Сашко. — Нині поступово відновлюється наше місто, повертаються люди. А це означає, що ми переможемо!
Гості також мали змогу ознайомитися з виставкою картин українських художників Аліни Косенко, Вікторії Владимирської, Linotale «Три паралелі» та побачити фотовиставку «Бучанська різанина», яка нині представлена в артгалереї.
Фото автора.
