Для таких занять вони, за попередньою реєстрацією, відібрали 100 наших акторів-початківців, студентів, аматорів, аби поділитися власним досвідом. Заняття відбуваються щодня по шість-сім год.
Утім, як зазначила під час прес-конференції засновниця театру пані Аріан, це не просто майстер-класи, у такий спосіб французи намагаються підтримати українців у цей складний час. На запитання, чи не страшно було вирушати до Києва, Аріан Мнушкін зазначила, що сидячи в Парижі й переглядаючи весь час новини з України, охоплював ще більший жах, ніж зараз. Тут, каже Аріан, я відчуваю всю серйозність ситуації і водночас ми беремо приклад з українців, які не розгубилися і продовжують жити і наближати перемогу. "Ваші надії - це і наші надії, саме тому я запропонувала трупі приїхати. І ось ми тут, і ми собі сказали - будемо діяти так як українці, тому не боїмося".
На ще одне запитання - чи важливе мистецтво під час війни - Мнушкін відповіла, що якби мистецтво і люди мистецтва нічого не важили у воєнні або будь-які інші часи, то кожен завойовник, тиран не намагався б спочатку знищувати культурну інтелігенцію.
Разом з Аріан у Києві працюють її актори. До речі, це абсолютно інтернаціональна команда. Когось режисерка помітила в Афганістані в таборі для біженців, хтось потрапив у трупу в інших країнах, де бувала кочова трупа театру. Серед тих, хто проводить майстер-класи - Арман, з яким вдалося поспілкуватися завдяки його чудовому володінню українською мовою. Як з'ясувалося, він вірменин, але навчався у нас у Дніпрі, а брат досі живе в Україні. Уже працюючи в Парижі, він часто бував у Києві і нині вважає за честь у такий спосіб допомагати українцям.
Серед учасників воркшопів - чимало наших співвітчизників, які приїхали з гарячих точок, зокрема з Авдіївки, Миколаєва, Харкова. І це, як вони зізналися, фактично повернення їх до професії, до активного життя, яке відібрав у них російський агресор.
Варто зазначити, що "Театр дю Солей" з перших днів повномасштабного вторгнення допомагає українським театральним діячам. Так, у березні 2022 року вони передали 18 тисяч євро Івано-Франківському національному академічному драматичному театру ім. Івана Франка на розвиток гуманітарного центру.
А загалом історія кочової школи розпочалася з Кабулу, куди "Театр дю Солей" був запрошений з гуманітарною місією, а вже згодом виникла ідея нести своє вміння і професійні навички іншим. Потім було багато різних країн, і ось - Україна.
Кочова школа в Києві проводиться з ініціативи "Театру дю Солей" у партнерстві з Національною спілкою театральних діячів України з метою підтримки і солідарності з українськими діячами театру, які працюють в умовах воєнного часу. І це вперше від часу повномасштабного вторгнення, коли до Києва приїхала настільки велика іноземна театральна трупа, до того ж яка має неперевершену 55-річну історію.
Фото Артема ГАЛКІНА.
