Участь у заході також взяли народні депутати, міністр юстиції Денис Малюська, міністр освіти Оксен Лісовий, перший заступник Секретаря РНБО, генерал-полковник Руслан Хомчак, науковці, історики, експерти та філософи. Захід було організовано за сприяння Верховної Ради України.

«Ми сьогодні є свідками того, що непокаране 90 років тому зло повертається», — наголосив Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, зауваживши, що росія не бачить іншого варіанта існування з українцями, окрім як здійснювати геноцид нашої нації. «Ми це спостерігаємо впродовж тисячоліть нашого співжиття з росіянами. Цьогоріч ми відзначатимемо сумну дату — 90-ті роковини Голодомору українського народу. Через 90 років росія знову повернулася в Україну і чинить те, що звикла робити, бо це для них такий стандарт і світогляд», — сказав глава парламенту.

За його словами, росія і нині використовує геноцид, як спосіб ведення війни та управління окупованими територіями. «росія знищила цілу низку народностей і народів, які були піддані геноциду. Вона здійснила переселення, депортацію цих народів, етнічні чистки. Що стосується українців, то російська імперія та радянський союз вдалися до більш витонченого інструментарію, який проаналізував та описав автор терміна «геноцид», випускник Львівського університету Рафаель Лемкін», — наголосив Руслан Стефанчук, додавши, що ще у 1953 році, аналізуючи у своєму виступі радянський геноцид в Україні, Лемкін казав, що знищення української нації було класичним прикладом радянського геноциду, його найдовшим та найпоширенішим експериментом русифікації, який складався з чотирьох складових. Перша — нищення української інтелігенції, як мозку нації. Друга — ліквідація української православної автокефалії та греко-католицької церков, які становили душу України. Третя — це Голодомор українського селянства, як зберігачів традицій, фольклору та музики національної мови та культури. «До речі, на початку 1930 років генеральний секретар ЦК КПУ Косіор прямо заявляв: український націоналізм — це для нас головна небезпека. Ми покажемо селянину, що таке голод. Ми повинні зібрати зерно до останньої зернини», — зауважив глава парламенту. І четверта — це фрагментація українського народу шляхом поселення в Україні чужинців та водночас розпорошення українців за її межами з метою знищення етнічної єдності.

На жаль, констатував глава парламенту, що в 1950-х роках, що нині — нічого не змінилося: «Все те, про що писав Лемкін, всі ті ознаки геноциду, які вчиняв тоді сталінський, радянський режим проти українців, сьогодні вчиняє путінський фашистський режим. І ми повинні про це чітко говорити в світі. Сьогодні не час для евфемізмів, маємо називати речі своїми іменами. Тому дуже важливо, що сьогодні, після десятків років цього жахливого геноциду світ починає реагувати. Ми бачимо, як з початку незалежності 26 парламентів висловилися за визнання Голодомору геноцидом українського народу». Руслан Стефанчук нагадав також, що 11 з 26 парламентів ухвалили це рішення протягом останнього року. «Нині ми працюємо далі. Для нас завдання номер один, щоб між поняттями «геноцид» та «голодомор» весь світ поставив знак рівності», — наголосив глава парламенту.

Водночас Руслан Стефанчук назвав дуже важливим той факт, що Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт путіна та російського дитячого омбудсмана. «Це приклад того, як реагує міжнародна спільнота на ті складові геноциду, що вчиняються. На ті безчинства, які стосовно дітей вчиняє російська федерація. Але це означає, що історія повторюється знову», — зазначив він, додавши, що сьогодні ми маємо принципово іншу ситуацію. І про це, зокрема, свідчить підписання угоди про відкриття представництва Міжнародного кримінального суду в Україні.

Руслан Стефанчук закликав усіх дотримуватись принципу, який сповідує і сам: без належного покарання рф, як держави, яка чинить геноцид українського народу, буде неможливо далі утримувати світовий порядок. «Бо злочинці мають бути покарані саме в цей історичний період. Це наша з вами місія. Ми не повинні цей гештальт передавати нашим дітям та онукам. Ми повинні його закрити. Бо це і є справедливість. Саме ця справедливість має стати запорукою миру та стабільності на європейському континенті», — констатував Голова Верховної Ради.

У свою чергу міністр юстиції Денис Малюська, відзначивши, що геноцид проти українців — це звична практика для російської імперії, зауважив, що вперше в історії йдеться не про констатацію історичного факту, а про юридичний факт, який може бути підтверджений вироком суду.

Це, зокрема, показала рішучість Міжнародного кримінального суду, який, не вагаючись, не лише зібрав докази, а й видав ордер на арешт путіна. Очевидно, що МКС не буде вагатися, якщо вважатиме, що зібрав достатньо доказів, наголосив міністр юстиції.

Для новопризначеного міністра освіти Оксена Лісового це був перший захід у новому статусі й обійти його стороною, як зауважив посадовець, він не мав права. «Міністр освіти, який би обійшов увагою таку тему, це точно була б не та людина, яка має бути на цій посаді», — сказав він.

Тема Голодомору, за його словами, багатопланова. «Цей злочин такий складний у розслідуванні й наслідки його настільки не вимірюванні, що для науковців, суспільних діячів, активістів та юристів це робота на століття.

Неможливо оцінити втрати нації від цього злочину, бо оцінювати ресурс ненароджених людей дуже важко. Важко оцінити навіть те, що ми втратили в плані людей, які вижили. Які пережили голодомор, рабство, руйнування гідності, наскільки вони були зламані морально, психологічно тощо. Ці наслідки ми несемо й досі», — зазначив він.

Єдиний шлях позбутися цього болю, за словами Оксена Лісового, — це юридична кваліфікація всіх злочинців. Розслідування всіх злочинів аж до кожного рядового виконавця настільки, наскільки це можливо. «Інакше ці ментальні травми будуть тягнути нас назад, гальмувати наш рух уперед», — переконаний він.

У цьому контексті О. Лісовий відзначив важливість роботи дослідників, розслідувачів та юристів, а також акцентував увагу на освітньому аспекті. «Маємо формувати в людині такі інструменти, які дозволятимуть їй не лише знати про злочин, ми повинні також дати історичну пам’ять на емоційному рівні», — наголосив міністр, висловивши переконання у тому, що українська молодь повинна розуміти біль, який пережили наші предки.

«Ми повинні сформувати в наших молодих людях чітке розуміння взаємозв’язку між відваженням цінності й такими трагедіями. Бо ці трагедії є наслідком маленьких компромісів, слабостей, боягузтва, неготовності боротися чи проявити позицію. Внаслідок тривалого часу таких компромісів ми маємо страшну трагедію. Нині українська нація проявила сміливість і безкомпромісність і ми бачимо, що завдяки цьому змогли зупинити страшні речі.

Тому освіта має поставити сьогодні ось таку мету — виховна парадигма переосмислена з точки зору цінностей», — констатував він.