На знімку: навічно молодий Олександр Авдєєв.
Ольга Авдєєва тепер ділить життя на "до" і "після". Міркує, чи міг би її син Олександр торік 13 квітня вчинити інакше та вберегтися від ворожої кулі. Цьогоріч у серпні йому виповнилося б 40 років. Якби не розв'язана російським агресором війна...
Не допустили "рускої весни"
Сашко Авдєєв разом із сестрою Оксаною та батьками жив у селі Ганусівка неподалік Івано-Франківська. Спочатку юнака загартував Майдан, де він був серед активістів Революції Гідності. Далі з групою таких самих небайдужих за долю своєї країни подався на південь, щоб не допустити "рускої весни" в Херсоні, Миколаєві та Одесі.
"Сашко був відважним, – ділиться спогадами Ольга Авдєєва. – Уже в липні 2014-го він у складі військової частини МВС був розвідником батальйону спецпризначення, який згодом став легендарним батальйоном "Донбас". Брав активну участь у захопленні блокпостів сепаратистів на сході країни та звільненні Червоноармійська, Артемівська, Лисичанська та Попасної. Під час виходу з Іловайського котла забезпечував супровід наших військ".
Це тут, у тилу, війна здавалася далекою та не зовсім реальною. Хто ж перебував на фронті, відчув на собі всю складність ворожої навали. Сепаратисти нищили та заміновували населені пункти Донеччини та Луганщини. Олександр Авдєєв перекваліфікувався на сапера і вступив до 5-го Окремого батальйону ДУК "Правий сектор". У складі І Штурмової роти боронив цілісність держави поблизу Авдіївки, а взимку 2015-го брав активну участь у бойових діях у селі Піски Ясинуватського району.
Безстрашних на фронті немає
"Не страшно лише дурню", – казав Олександр рідним на ті події. Бо й справді: під час боїв у Пісках треба було бути дуже обережним, покладатися на інтуїцію, бо ворожі снайпери були скрізь. Використовували снаряди забороненого калібру, тож наші підрозділи мали багато втрат.
Потерпали й цивільні. Олександр із побратимами багато допомагали місцевим мешканцям. Вони тут жили без світла, води та газу, під постійними обстрілами. Добровольці так само пересувалися на відкритій місцевості перебіжками, навчилися маневрувати замінованими полями, на звук розрізняли характер обстрілів. Рятував зір і слух. Один із телеканалів зробив репортаж із Пісків, де Олександр Авдєєв був головним героєм: показував журналістам, як воював під ворожими обстрілами. У розмові відчувався досвід бійця.
У травні в боях під шахтою "Бутівка" Олександр отримав осколкове поранення, та після лікування повернувся на фронт. У складі батальйону "Донбас" обстоював Україну в найгарячіших точках Луганщини та Донеччини: біля Щастя, Мар'їнки, на Світлодарській Дузі.
"Під час ротації в Сашка були свої випробування, – розповідає його мама. – Жартома казав, що почувається в тилу білою вороною: реагує на будь-які незрозумілі звуки. І справді: миттєво падав долілиць навіть під час стукоту дверей автомобіля. Далося взнаки перебування під постійними обстрілами".
Його досвід нині пригодився б
Із початком повномасштабної війни старший солдат Олександр Авдєєв разом із двома побратимами по батальйону 27 лютого 2022-го вступив у Харкові до добровольчого батальйону "Слобідське Козацьке Військо", з якого сформували 226-й батальйон тероборони. У складі військової частини А7401 брав участь у відсічі та стримуванні російської збройної агресії.
"Саша мав великий бойовий досвід та з перших днів допомагав командирам у підготовці новоприбулого особового складу: мобілізованих та добровольців, – каже його сестра Оксана. – Його призначили відповідальним за спорудження позицій на Північній Салтівці, бо добре розбирався в будівництві фортифікаційних споруд та облаштуванні взводних опорних пунктів. Там, на передовій, брат героїчно загинув, врятувавши 15 своїх побратимів".
Того дня, 13 квітня 2022 року, під час облаштування пункту "Гертруда" російські війська почали потужний обстріл з артилерії. Олександр чітко віддавав команди, щоб уникнути бойових втрат серед особового складу. Як уже всі бійці сховалися в укриття, сам залишився на позиції, щоб упевнитися в безпеці побратимів, та під час ворожого обстрілу отримав не сумісне з життям поранення...
Мама показує бойові нагороди сина. Орденом "За мужність" ІІІ ступеня Олександр Авдєєв нагороджений посмертно. Так держава відзначила особисту мужність та самовіддані дії бійця на захисті державного суверенітету і територіальної цілісності країни, вірність військовій присязі.
"Саша здобув фах політолога в Прикарпатському національному університеті, був дуже начитаний: у нас удома величезна бібліотека, – каже Ольга Авдєєва. – Під час навчання любив дискутувати з викладачами на історичні теми. Завжди мав свою думку, своє бачення тих чи інших речей. Багато подорожував Україною, вивчав релігії різних країн. Водночас був талановитим муляром-штукатуром, займався ландшафтним дизайном, робив гарні фонтани, комини, арки. Дуже любив цю справу та вкладав у творчість душу. Через те майстра знали й поважали. Син був дуже скромний та водночас сміливий: казав, що слово "відступ" для нього не існує. Дуже хочеться, щоб наші хлопці-герої не залишились у небутті. А їхні імена навічно закарбувалися в людській пам'яті".
Івано-Франківська область.
Сашко з дочкою Веронікою (ліворуч), сестрою Оксаною та племінницею Вікторією.
Фото надано Ольгою Авдєєвою.
