Михайло Кулішов.
Фото «Прочерка».
Фахівець з організації внутрішнього туризму, голова громадської організації «Крила» Яна Синиця, редактор Оксана Драмарецька разом із краєзнавцем, картографом, талановитим фотографом Михайлом Кулішовим із Бахмута почали працювати над проектом, покликаним розповісти про самобутню, загадкову Донеччину — край, що для багатьох українців лишався незвіданим. Автори назвали свій проект дуже гарно: «Шлях, позначений сіллю. Солона історія сходу України».
— Ми вирішили презентувати Донецький край дослідженням про сіль, — казав згодом Михайло Кулішов, — бо солевиробництво — це не лише індустріальна галузь, промисел, який зародився ще у XVIII столітті. Це спосіб життя, це традиції, це історія багатьох поколінь Донеччини. Отже, у слові «сіль» — вся сіль українського сходу.
Утім, на початку авторам доводилося переконувати у правильності обраної теми не лише деяких колег-краєзнавців, працівників сфери туризму та культури, а й... самих себе.
— Коли ми з головою поринули в історію, тільки тоді позбулись невпевненості у собі, — пригадувала Яна Синиця. — Ми позбулись думок щодо начебто недосконалості нашого краю, побоювань почути негативні відгуки. Переконались: Донеччина незрівнянна, цікава і досі всебічно не розкрита. До речі, не всі знають, що наш край іменується не від назви одного з обласних центрів України, а від імені легендарної, таємничої, дивовижної річки Сіверський Донець.
Михайло Кулішов та Яна Синиця з однодумцями об’єднали досі розрізнені розвідки про багатовіковий видобуток та солеваріння на Донеччині та Луганщині, зібрали панорамні фотоілюстрації соляних шахт, розробили цікаві туристичні маршрути. Знадобилися знання, досвід, невичерпна енергія Михайла Кулішова, якого друзі та колеги називають «ходячою геологічною енциклопедією». Його екскурсії «Стежками підземного світу», «Бахмутська сіль», «Геологічне минуле Донбасу» завжди захоплювали мандрівників та шанувальників гірничопромислового краєзнавства. На основі цих та інших матеріалів автори проекту почали готувати книгу-путівник про «сіль землі донецької».
І ось гарно ілюстроване видання побачило світ. Наклад — лише 50 примірників. А охочих придбати «Шлях, позначений сіллю» сотні, а то й більше.
Про зацікавленість книжкою йшлося на її презентації й у Черкасах. Особливо були зворушені зустріччю із земляками, Михайлом Кулішовим та Яною Синицею, переселенці з Донеччини, яких війна вигнала з рідних домівок.
Одна з учасниць заходу, Людмила, зізналася, що тільки тепер, перебуваючи на Черкащині, вона довідалася з віртуальної екскурсії, з відеоряду, з розповідей авторів видання так багато нового і цікавого про свою малу батьківщину. Ось так книжка, написана про сіль Донеччини, стала «сіллю життя», розбудила у багатьох національну свідомість, почуття гордості за свою землю.
...Щодня автори чудового видання «Шлях, позначений сіллю», їхні рідні, знайомі, друзі, розкидані по всіх-усюдах, мріють про повернення додому. В героїчні та багатостраждальні Соледар, Бахмут, Краматорськ, Лиман, Кремінну, Слов’янськ... На зустрічі з читачами Яна Синиця зі сльозами на очах запитувала: «Хіба так ми мріяли розповідати про український схід?! Хіба такою ціною прагнули популяризувати Донеччину?! Хіба такої слави прагнули для батьківської землі?! Ніколи не пробачимо росіянам того, що вони зробили зі сходом України... Та твердо віримо: над донецькими степами обов’язково засяє сонце нашої Перемоги! Ми відбудуємо рідний дім, в якому на столі зажди буде хліб і сіль, очистимо води споконвічного Сіверського Дінця, виплекаємо нові сади. А ще — читатимемо вірші незабутнього земляка Володимира Сосюри: «Ой ви, ночі Донеччини сині, І розлука, і сльози вночі...» І будуть ті сльози радості. Сльози щастя жити на своїй, Богом даній, землі...»
Черкаська область.
Стежками підземного світу.
Фото Дмитра БАЛХОВІТІНА.
