В Україні волонтерський рух розпочався в 90-х роках, а на офіційному рівні його визнали 10 грудня 2003-го.
Найактивніше добровільні волонтерські осередки почали працювати під час наших революцій і найбільше — з 2014 року, коли розпочалася війна росії проти України.
На сьогодні волонтери — це фактично мобільна резервна армія України. У ній є свої постачальники, медичні підрозділи, авторемонтні майстерні, фінансисти, медичний транспорт, служба тилу (яка виробляє необхідні для армії речі та продукти). Волонтери допомагають дітям і дорослим, піклуються про здоров’я та безпеку людей і тварин, часто ризикуючи своїм власним життям заради порятунку інших.
Зокрема, у Дніпрі працівники освітніх закладів займаються волонтерською діяльністю самі і долучають батьків вихованців.
Приміром, у дитсадку № 311 уже понад рік після занять з малечою заступають на волонтерську варту: плетуть маскувальні сітки, збирають донати на тепловізори та снайперські гвинтівки, а ще шиють для військових теплі речі.
«Також ми робимо перев’язувальні матеріали та передаємо їх у шпиталі, де лікуються наші військові. Ремонтуємо хлопцям одяг. До волонтерської діяльності долучаються і батьки малечі», — розповіла співробітниця Людмила Кущ.
У міськраді зазначають, що працівники та батьки вихованців збираються тут у неробочий час або в будь-яку вільну годину та виконують різні замовлення від наших військових.
«Також цей дошкільний заклад був одним із перших, де надавали допомогу постраждалим 14 січня цього року, коли російська ракета влучила в будинок на набережній Перемоги», — каже заступник міського голови Ксенія Сушко.
Не відстають від колег й у школі № 62, де ще з 2014 року налагодили плетіння маскувальних сіток.
А ще школа закуповує корм для тварин із притулку PITBULL-911, створеного на спомин про загиблого в Оленівці захисника України Олексія Кисилішина. Він мріяв про відкриття такого притулку.
