Драматичний театр, збудований з інкерманського сірого каменю, будинок з левами, будинок з годинником, будинок Трегубова з гостроверхою баштою кінця XIX — початку XX століття, Велика синанога (1893), жіноча гімназія 1894 року, Казенний винний склад, пам’ятники митрополиту Ігнатію, Архипу Куїнджі, запорозьким козакам, жертвам Голодомору 1932—1933 років і політичних репресій, унікальні мозаїки й багато інших пам’яток, що прикрашали Маріуполь, зруйновані рашистами повністю або пошкоджені. Побачити, якими були туристичні візитівки приморського міста і якими стали, можна на фотовиставці «Вписані в історію. Зруйновані війною», яка відкрилася в Національному музеї історії України.

Станом на 24 лютого 2022 року в Маріуполі налічувалося 206 історичних будівель, шість з яких мали статус пам’яток архітектури. За рік до повномасштабної війни розроблено документацію для занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток ще й будинку Нільсона, особняка, побудованого у стилі модерн. Крім того, в місті налічувалося 102 пам’ятники історії та культури, чотири пам’ятники монументального мистецтва, 24 монументальні мозаїчні полотна та 33 об’єкти археології.

«Напередодні війни Маріуполь було визнано культурною столицею України. Місто розбудовувалося, тут вирувало культурне життя, — зазначив під час відкриття експозиції міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. — Дивлячись на ці фотографії, розумієш, що, безперечно, ми все відбудуємо. Однак важливо сказати, що прощення цьому немає. Бо це свідоме нищення культурних пам’ятників, музеїв. Наразі ми нарахували понад 550 зруйнованих пам’яток в Україні. І Маріуполь, на жаль, у цьому списку посідає один із вищих щаблів».

Директор музею Федір Андрощук зазначає, що Маріуполь — це пам’ятка масштабних руйнувань, яких завдала нашій країні російська федерація.

«Кожен із вас може пересвідчитися, що багато з них знищені не випадково, а свідомо — особливо ті пам’ятки, що мають стосунок до історії нашої держави», — каже він.

І це справді так. Рашисти розгромили пам’ятний знак на честь 500-річчя українського козацтва, встановлений у 1992 році в Козацькому сквері (на знімку вгорі). На цьому місці неподалік зруйнованого драмтеатру з кінця XVI століття по 1775 рік, коли Катерина II наказала зруйнувати Запорозьку Січ, розташовувався сторожовий пост Кальміуської паланки. Загалом це було поселення запорозьких козаків, слобода, де вони жили із сім’ями і збудували Свято-Миколаївську церкву. У 1778 році губернатор Азовської губернії наказує розбудувати козацьке поселення і називає його Павлівськ. А греки, яких Катерина у 1779-му переселяє з Криму у приазовські степи, оселившись тут, називають колишню козацьку слободу Марієнполь. Безперечно, факт заснування козаками поселення, що переростає в Маріуполь, не вписується в московську концепцію Малоросії, де всі міста і села заклали як не Потьомкін, то особисто Катерина II.

Розгромлений і розграбований Маріупольський краєзнавчий музей, де серед 53 тисяч експонатів були плащаниця 1760 року, Євангеліє 1811 року, колекція «кам’яних баб» та два кам’яні навершя булав досконалої роботи з циліндричним отвором для держака, знайдені відомим українським археологом Миколою Макаренком улітку 1930 року на лівому березі Кальміусу на околиці Маріуполя. Тоді під час будівництва заводу «Азовсталь» виявили визначну пам’ятку — Маріупольський могильник, датований другою половиною V — початком IV тисячоліття до н. е., де і знайшли навершя булав, кераміку, кам’яні сокири, намистини тощо.

Зазнало значних ушкоджень і унікальне мозаїчне панно «Боривітер» (на знімку внизу), створене українською художницею і дисиденткою Аллою Горською у 1967 році як елемент декору ресторану «Україна». «Боривітер», який символізував любов до життя і прагнення до свободи, занесено до списку культурного надбання ЮНЕСКО. Фактично немає і другого мозаїчного панно мисткині — «Дерево життя».

«Об’єкти, які ми тут сьогодні бачимо, — це біль для всіх мешканців Маріуполя. На виставці зібрано всі об’єкти, які були візитівкою нашого міста. Це наша історична цінність, яка простояла до того моменту, коли її зруйнували російські окупанти», — зазначив перший заступник міського голови Маріуполя Михайло Когут. Він додав, що росія нищить не лише українців, українську націю, а й усе, що пов’язано з українством.

«Маріуполь був, є і буде українським, а місто після вигнання рашистів і відбудови буде ще кращим», — каже Михайло Когут.

Вірить у це і мешканка Маріуполя, поетка, громадська діячка Оксана Стоміна. Вона вибралася з міста після того, як до її квартири в будинку зі шпилями прилетів снаряд і пошкодив стіни. «Виїхала в той день, коли на драмтеатр росіяни скинули надважку бомбу. Добре пам’ятаю цю дату — 16 березня. Залишили дві квартири в центрі міста, одна з яких — доньки. Нашу квартиру, що більш-менш вціліла, повністю розграбували. Там було багато артефактів. Винесли все: речі, грамоти, медалі. Квартира доньки на четвертому поверсі, як кажуть знайомі, що залишилися і вижили у Маріуполі, знищена повністю. Замість неї прірва між стінами, яма — жодних перекриттів між поверхами. Нам розповідають, що рашисти в будинку доньки, а це поруч із драмтеатром, встановили пластикові вікна. Показують, що вони начебто відбудовують Маріуполь. Але це нова «потьомкінська дєрєвня».

Виставка триватиме до 1 травня.

Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.