Науково-технічні досягнення українських феросплавників отримали світове визнання. Тим часом удома можуть таки дочавити передову галузь економіки...
У кінці жовтня в Брюсселі відбулися робоча зустріч членів Комітету з організації Міжнародних конгресів ІНФАКОН, а також нарада з представниками Європейської феросплавної організації «Євроальяж». Зазначимо, що в червні в Казахстані позитивно вирішилася доля української заявки на проведення чергового, чотирнадцятого за ліком, Міжнародного науково-технічного конгресу феросплавників.
Форум під гаслом «Енергоефективність та екологічність — майбутнє світової феросплавної промисловості» на початку червня 2015 року гостюватиме в Києві.
Наші на Заході просто гостями не будуть...
Цьому великому успіху — він є безперечним свідченням визнання світовою науково-технічною спільнотою досягнень вітчизняних науки та виробництва — було присвячено прес-конференцію в УНІАН. Її учасниками стали голова ради директорів УкрФА (Української асоціації виробників феросплавів), голова правління Запорізького заводу феросплавів Павло Кравченко, почесний член ради УкрФА Сергій Грищенко та виконавчий директор УкрФА Сергій Кудрявцев.
На думку останнього, для української металургії і, зокрема, її феросплавної галузі ІНФАКОН-XІV — це щось на зразок проведення футбольного Євро-2012. Адже 300 учасників конгресу з’їдуться зі всього світу і окрім пленарних засідань відвідають підприємства галузі, ознайомляться із останніми досягненнями українських вчених та інженерів. До речі, відбір доповідачів на конгресі здійснюватиме країна-господарка форуму. Таким чином, саме Україна у найближчі два роки якщо й не очолить науково-технічний прогрес світової феросплавної галузі, то вже точно триматиме руку на пульсі найбільш перспективних розробок і однією з перших оцінюватиме тенденції її розвитку.
Коли мова зайшла про перспективи підписання на найближчому Вільнюському саміті ЄС Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, Павло Кравченко зауважив, що українські феросплавники ідуть до об’єднаної Європи як повноправні і авторитетні партнери. Адже в їхньому активі — впровадження унікальних наукових розробок, а попереду й інші ноу-хау, яких ще у світі виробників феросплавів немає.
У зв’язку з цим Сергій Кудрявцев наголосив, що починаючи з 2014 року Євросоюз впроваджуватиме нову науково-технічну платформу, котра передбачає так звані «20—20—20». Тобто до 2020 року у Європі 20 відсотків енергії має вироблятися з відновлюваних джерел, на 20 відсотків повинні скоротитися енерговитрати і на 20 відсотків — викиди вуглекислого газу. Тож українські вчені зможуть претендувати на свою частину фінансування таких досліджень і практичних розробок.
Павло Кравченко також зауважив, що тільки феросплавним газом його підприємства — ЗЗФ, можна забезпечити опалення коли не цілого Запоріжжя (750 тисяч населення!), то вже половини міста точно.
Однак і це ще не все: до впровадження на підприємстві (як, власне, і на інших двох феросплавних заводах України) готова нова розробка дніпропетровських учених. Вона дає змогу очищати згаданий газ до рівня природного. Ну а далі і фантазії не вистачить, як його можна використовувати...
«И вновь продолжается бой»?
До слова сказати: Україна стане лише другою державою на теренах СНД, яка прийматиме настільки важливий світовий форум феросплавної галузі. Однак УкрФА на цьому не зупиняється — вже запропонувала проведення й так званого Малого ІНФАКОНу. Ідеться про Молодіжну наукову конференцію в Дніпропетровську — на базі Національної металургійної академії України. Форум заплановано на березень 2014 року і на нього будуть запрошені молоді інженери-виробничники, аспіранти, студенти старших курсів, які поділяться своїми науково-технічними розробками в галузі виплавки феросплавів. Конференція вже отримала підтримку президента НАНУ академіка Бориса Патона, Міністерства освіти і науки України, ректорів профільних вузів, де готують фахівців феросплавної галузі. До речі, ця українська ініціатива була палко підтримана й під час згаданих зустрічей у Брюсселі.
Сергій Грищенко детально розповів, що з приводу участі молодих українських науковців у Малому ІНФАКОНі проводилися та досі тривають переговори з провідними центрами технічної освіти нашої держави. Йдеться про Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Дніпропетровську національну металургійну академію, Донецький національний технічний університет тощо. Крім того, всю необхідну інформацію для потенційних учасників буде розміщено і у ЗМІ, й на сайті ІНФАКОНу. Вже вирішено питання щодо організації молодіжного наукового форуму, а також заохочення переможців оголошеного конкурсу.
Під час прес-конференції хтось із журналістів поставив, здавалося б, дитяче запитання: «А згадані конгреси відбуваються тільки в тих країнах, де працюють феросплавні заводи?» Виявилося, що так, а ще з’ясувалося, що запитання дуже — у світлі подій останніх трьох років — актуальне. Адже попри високий науково-технічний рівень галузі, який визнають і колеги-конкуренти, попри світове лідерство, зокрема, Нікопольського заводу феросплавів (НФЗ) за таким важливим показником, як одиниця використаної електроенергії на одиницю виробленої продукції, неспокійно на душі у феросплавників. Бо часто не жорсткі умови міжнародних ринків, а рідна держава виступає для нього недоброю мачухою. Ідеться про тарифи на електроенергію, які своєю кістлявою рукою давили спочатку ЗЗФ, а потім — і Стахановський феросплавний завод, від них потерпає і світовий гігант — НФЗ. Зрештою зупинка двох перших заводів у грудні 2012 року завершилася підписанням Меморандуму про взаємодію між Кабінетом Міністрів України та керівниками феросплавних підприємств. Згідно зі згаданим документом запорізький та стахановський заводи на термін до 31 грудня 2013 року отримують електроенергію за ціною оптового ринку — 65 доларів за мегават-годину. Плюс сплата за нормативні втрати. Одночасно підприємствам встановили жорсткі норми за обсягом закупівлі електроенергії — їх невиконання, тобто недобір МВт-годин, припиняло дію меморандуму.
Павло Кравченко розповів, що сьогодні реальна ціна перевищує вже 70 доларів за МВт-год. Однак його підприємство після повної тримісячної зупинки з грудня 2012-го по лютий 2013-го (крім того, більше двох років стояли 60 відсотків потужностей) вийшло на практично планові показники. У роботі сьогодні 24 печі, ЗЗФ не лише повністю купує обсяги електроенергії, до яких його зобов’язують умови згаданого меморандуму, а й перевищує встановлені показники. Що зробити було ой як нелегко, адже вимушений простій запорізького та стахановського заводів використали конкуренти, і знадобилися надзусилля, щоб повернути собі втрачені ринки. «Були місяці, коли ми просто працювали на склад, — зауважив з цього приводу Павло Кравченко. — Нині чекаємо рішення стосовно продовження дії меморандуму (його до цього часу, на жаль, немає, а до 1 січня залишилося зовсім недовго!), тому у нас готовий і план дій, якщо доведеться зупиняти виробництво»...
Отакої... А зупинка спричинить звільнення працівників Запорізького феросплавного заводу, які — щасливі — у березні масово рушили на рідну прохідну... А ще йтиметься про втрату тих же ринків, про втрати бюджетів усіх рівнів і соціальних фондів. У Запоріжжі, нагадаємо, знову ж у березні, зітхнули з полегшенням. Адже відновлення роботи ЗЗФ у великому багатогалузевому місті із зовсім не лежачою економікою офіційно визнано найкращою фінансовою новиною першого кварталу... В Стаханові ситуація, по суті, аналогічна, з поправкою на те, що СЗФ — чи не єдине стабільно працююче підприємство у місті.
Постраждають і енергетики, адже втрачений прибуток — це, мовою цифр, прямі збитки. Однак чомусь люди, які приймають рішення, здається, забули, куди поклали свого калькулятора. Кризу, якщо вона почнеться, спровокує не кон’юнктура світових ринків (хоча й там вітчизняним феросплавникам не солодко), а рукотворні ігрища в українських керівних кабінетах. Проте сподіватимемось на краще. Бо що нам іще залишається?
Запоріжжя.
Зліва направо: Сергій Кудрявцев, Павло Кравченко та Сергій Грищенко.
Фото з архіву автора.
