В агрофірмі «Ольгопіль» ранні ярі посіяли на невеликій площі: ячмінь, пшениця та горох загалом зростають на ста гектарах, бо ці культури вирощують тільки для насіння.

Вінницьку землю, на відміну від деяких інших областей, рашисти не занапастили мінами. Тут техніку безпечно виводити в поле.

В обласному департаменті агропромислового розвитку звертають увагу на часткове корегування сівозмін. Минулої осені менше від попереднього року посіяли озимої пшениці. Для випічки хліба такого зерна в краї щороку з надлишком, нагадують посадовці, тому нема чого хвилюватися.

Також скоротять площі під кукурудзою. Аграрії кажуть, незрозуміло, якою буде ситуація із «зерновим коридором». У багатьох господарствах ще торішнє збіжжя не все продали.

Зате збільшать посіви цукрових буряків, овочів, гречки, розширять лан під картоплею.

Що вже сіють чи планують сіяти нинішньої весни фермери і які у них проблеми на весняному полі?

Притримували солярку для танків

Вікторія Кулик разом з чоловіком мають фермерське господарство «Дар’я і Я», що в колишньому Барському районі. Воно середнє за розмірами: 600 га землі орендують у 300 пайовиків.

— Будемо сіяти те, що і до війни, — каже пані Вікторія. — Трохи потеплішає, покладемо в ґрунт насіння кукурудзи, соняшнику. З осені зростають пшениця й ріпак. Раніше вирощували сою. Нині її виключили із сівозміни.

Культур у нас не багато, бо площі невеликі.

Пальне закупили. Взяли кредит на два мільйони гривень. Вигідний, бо безвідсотковий, терміном на чотири роки. Точніше, відсотки за нас платить держава. Знаю чотирьох фермерів, які теж узяли позичку в банках на таких самих умовах. Без фінансової підтримки вони не змогли б почати посівну.

Найдорожче обходяться міндобрива і засоби захисту рослин від бур’янів та шкідників. Як пояснила співрозмовниця, нинішня ціна на міндобрива нагадує змову виробників. Спершу їхня вартість зростала напередодні виходу в поле, так було й раніше. Однак на якомусь етапі ціни почали падати. Тепер знову пішли вгору.

Минулорічна посівна була складніша.

— Тоді ніхто не знав, що на нас чекає попереду, — згадує співрозмовниця. — На АЗС зникло пальне. Але ми раніше закупили на посівну кампанію. Усе одно не поспішали заправляти техніку. Раптом «горючка» знадобилася б для танків. Без роздумів віддали б. Знаю, що так само були налаштовані інші фермери. До речі, ФГ «Дар’я і Я» за час війни передало нашим захисникам шість транспортних засобів.

У господарстві — 12 найманих працівників. Вікторія уточнює, що люди оформлені офіційно, працюють на постійній основі. Аграрний сектор — галузь сезонна, втім, робота для них є і взимку. Хто працює постійно, набуває досвіду, до праці ставиться відповідальніше порівняно з тими, хто влаштовується на тимчасову роботу.

Середній розмір паїв, що їх орендує ФГ «Дар’я і Я», — 1,7 га. За минулий рік кожен пайовик отримав по 8300 гривень. Напередодні нинішнього Великодня їм додали ще по дві тисячі гривень. Продали частину зерна за непоганою ціною — з’явилася можливість доплатити людям, пояснили в господарстві. 

Трактор згорів, насіння соняшнику теж перетворилося на попіл...

Коли почалося повномасштабне вторгнення, фермер Олександр Мар’янчук у перші дні пішов на фронт. Його дружина Тетяна сіла на трактор. Орендовані ділянки засівала разом з родиною. Опинившись у непростій ситуації, вона не опустила руки. Зуміла не тільки засіяти поле. Доглянула посіви, зібрала вирощений урожай.

Землі їхнього господарства в селі Кашперівка — це приблизно за 20 кілометрів від Козятина.

Під час нинішнього спілкування з пані Тетяною найперше запитали про чоловіка. За її словами, Олександр демобілізувався перед Новим роком. Так що нинішня посівна лягає здебільшого на його плечі.

У голосі жінки відчувався незрозумілий смуток.

— У нашому господарстві восени була пожежа, — розповідає пані Тетяна. — Підозрюємо, що зробили нам «подарунок» на День працівників сільського господарства — 20 листопада 2022-го. Об 11-й вечора я ще виходила на вулицю. Все було тихо. А одразу після першої ночі язики полум’я злизували майно. Згорів трактор, насіння соняшнику — ще б трохи, то й хати не стало б. Якби зайнялася солярка, у нас взагалі нічого б не залишилося.

Жінка говорить, що пожежники з Козятина їхали довго. Можна було більше майна врятувати.

Восени минулого року сівбу озимої пшениці організовувала ще дружина фермера. Тоді чоловік був на фронті. Нині він переймається весняними клопотами, дружина допомагає, робить те, що доручає.

— Маємо ще посіяти соняшник і сою, — розповідає пані Тетяна. — За десять кіло насіння соняшника треба заплатити п’ять тисяч гривень. Не поспішаємо купувати. Сіяти плануємо наприкінці квітня — на початку травня, побачимо, якою буде погода. Можливо, до того часу насіння трохи подешевшає.

Будемо вирощувати ще сою. Посівний матеріал маємо, його вдалося врятувати від вогню.

Є попит і покупці

Вирощувати ті культури, які потребують менше азоту, планують господарники колишнього Липовецького району. Це бобові, гречка, соя, розповів фермер Володимир Дишкант. Каже, дуже висока ціна на міндобрива, тому обирають ті культури, що не потребують підживлення.

Пан Володимир робить ставку на гречку. Ця круп’яна не вимагає особливих затрат, не потребує прискіпливого догляду.

— Дві тонни гречки з гектара дадуть кращий результат, ніж 70 центнерів кукурудзи з такої самої площі, — пояснив співрозмовник. — Торік за тонну гречки платили 27 тисяч гривень. Нині ціна впала — до 17—19 тисяч за таку саму кількість.

Для порівняння наводить вартість озимої пшениці. Торік за тонну зерна третього класу давали 4800 гривень. І це за умови, що затрати на його вирощування набагато вищі, ніж на гречку.

— На гречку в нас є покупці, — каже Володимир Дишкант. — Одразу після молотьби її забирали представники переробних підприємств з Гайсина, Немирова, Погребища, Оратова.

Фермер запевняє, що так само буде висока ціна на сою. Робитиме ставки і на цю олійну культуру. Закупив якісне насіння, сподівається на урожай вищий, ніж дві тонни з гектара, — саме стільки зібрав у 2022-му.

Сіятиме й кукурудзу. Щоправда, на невеликій площі.

Вінницька область.

Фото з фейсбук-сторінки агрофірми «Ольгопіль».