Віра Самуїлівна народилася 15 квітня 1933 року в місті Котельничі Кіровської області (РРФСР). Жили бідно. Коли батько загинув на війні, мати сама ростила дітей — у Віри ще було четверо братів.
Першу свою перемогу Віра здобула семикласницею — на змаганнях на першість залізничників Північної залізниці. Віра захищала честь депо, де до війни працював її батько. У 1951 році Віру зарахували до збірної СРСР з легкої атлетики.
В 1952-му в Хельсінкі відбувалися ХV Олімпійські ігри, де вперше виступали спортсмени СРСР. Віра брала участь в естафеті 4х100 м і посіла високе четверте місце. Після Олімпіади на чемпіонаті СРСР у Мінську Віра здобуває чотири золоті медалі: в бігу на 100 і на 200 м і в естафетах 4х100 та 4х200 м.
У Мінську на стадіоні Віра познайомилася з Михайлом Крєпкіним — учасником війни, підполковником. Він був двічі поранений. Служив у Німеччині. У 1953 році пішов у відставку, переїхав до Києва й одружився з Вірою. 1955-го у них народився син Андрій, а через рік Віра взяла участь у ХVI Олімпійських іграх у Мельбурні — в естафеті 4х100 м і знову була четвертою.
Крєпкіна першою із спортсменок поєднує біг і стрибки в довжину. В 1958 році в Філадельфії на змаганнях легкоатлетів СРСР і США її стрибок став вирішальним, і команда СРСР здобула перемогу.
31 серпня 1960 року на стадіоні «Форо Італіко» Крєпкіна встановлює новий олімпійський рекорд зі стрибків у довжину (6 м 37 см) і стає олімпійською чемпіонкою. Віра виступала під № 159, і зріст її 159 см. Ніхто у світі до Крєпкіної і після неї не долав таку відстань за такого зросту.
В 1961-му Віра закінчує Київський інститут фізкультури.
Залишивши великий спорт, Крєпкіна з чоловіком вирішили виховувати знедолених дітей. Діти з інтернату в Бучі приїздили на стадіон «Локомотив», і Віра з ними займалася спортом. Допомагали їй чоловік і син Андрій, який теж закінчив інститут фізкультури. Понад 30 років Віра Крєпкіна пропрацювала тренером ДСТ «Локомотив». Усіх дітей вивела в люди.
Великий спорт фактично відняв у Крєпкіної здоров’я. Вона вже не могла ходити. Після операції (заміна тазостегнових суглобів на штучні) Віру доглядав чоловік. Але невдовзі у нього стався інсульт — він онімів, осліп і оглух. У такому стані прожив сім років, і Віра доглядала його, сама перебуваючи в інвалідному візку. Помер чоловік у 2008 році. 2011-го не стало й Андрія.
Віра Крєпкіна все життя займалася улюбленою справою. Вона каже: «Бачити, як виправляється дитина, як тає її серце — ні з чим не можна порівняти, навіть, олімпійська медаль порівняно з цим — така дрібниця».
Про знаменитих спортсменів написано багато книжок. Віра Крєпкіна теж хоче залишити про себе книгу. Я звертався до знайомих письменників. І щоразу чув від них: «Хто заплатить за її написання і видання?»
Коштів на це у Крєпкіної нема. Зараз в Україні є меценати, які б змогли зарадити. Крєпкіна того заслуговує.
Сподіваюся, що хтось із багатих людей, зокрема і з народних депутатів, прочитавши про легендарну легкоатлетку в газеті, відгукнеться і профінансує таку необхідну книгу.
Фото з відкритих джерел.
