А сталося це завдяки виявленню стародавнього рову.
Археолог Ігор Ігнатенко так каже про рів: «Він являв собою частину конструкцій оборонної лінії і був виритий ще за часів Київської Русі, коли наше місто досягло піку своєї могутності. Ймовірно, це сталося в першій половині XII ст. Княжа усобиця середини XII ст., що переросла, по суті, в громадянську війну, пригальмувала розвиток Чернігова. Негаразди, які охопили наш край у наступному XIII ст. — монгольське нашестя, пандемії, зміна клімату, — перетворили Чернігів на маленьке містечко. Й лише у XIX ст. Чернігів перетнув межі давньої забудови».
Як вдалося встановити рів, адже це не якась матеріальна знахідка, як-от кераміка чи металеві вироби? На дні рову знайдені рештки його опорядження, що й дало змогу науковцям зробити висновок про його наявність. Ігор Ігнатенко уточнює: «Розкопки показали, що Передгороддя давнього Чернігова було обведене справжнім оборонним ровом. У давнину в цьому місці рівень ґрунту був вищий за нинішній, а отже, глибина та ширина рову були більшими, ніж ті, що ми можемо побачити на фото. На південь від рову (в бік перехрестя вулиці Любецької з вулицею Івана Мазепи) мав бути вал, споруджений з ґрунту, вийнятого при викопуванні рову, нагорі валу повинна була стояти дерев’яна фортечна стіна».
Ще в XIX столітті про залишки валу згадували Маркевич, Котляров та інші чернігівці, але активна господарська діяльність міщан призвела до ліквідації залишків валу. Підказку вченим давала лише одна карта «Губернскаго города Чернигова» 1780-х років, на якій була нанесена частина маршруту старовинного валу. Чернігівські археологи та історики досі жодного разу не знаходили матеріальних решток дальньої лінії укріплень стародавнього Чернігова, не уявляли його точного місцерозташування, конструктивного влаштування та часу створення.
Чернігів.
Фото Ігоря ІГНАТЕНКА.
