Усі охочі до 11 червня можуть побачити майже 60 світлин фотографа Олександра Пархоменка та прес-офіцера 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" ЗСУ Ірини Рибакової. Одне й те ж саме місто, зафіксоване з різницею у 30 років, вражає. Олександр Пархоменко фотографував у Соледарі на Донеччині в 90-х роках. На світлинах зображено переважно виробничі потужності підприємства "Артемсіль", підземелля соляних шахт і процес видобутку "білого золота".

Ірина Рибакова фіксувала кадри оборони Соледара під час повномасштабного російського вторгнення восени та на початку зими 2022 року. У фокусі знімків портрети українських військовиків, розбомблені рашистами будинки, артилерійські залпи під час бою, безпритульні тварини, які залишилися у місті... За більш як рік запеклих боїв сьогодні Соледар практично знищено.

"Потрапити в місто було вже практично неможливо, а пересувалися ми переважно вночі. Тому фотографувати вдень удавалося вкрай рідко, лише тоді, коли не велися прицільні обстріли. Ці світлини нагадують про те, що війна руйнує все й нищить навіть такі міста, як Соледар, - із його неймовірною історією, промисловістю, визначними місцями. Тому ми обов'язково повернемо всі українські землі та зробимо ще й третю частину виставки зі світлинами "Соледар. Відновлення", - сказала Ірина Рибакова, прес-офіцер 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" Збройних Сил України.

Чимало відвідувачів виставки, які свого часу переселилися до Києва із Соледара, впізнають уже знищені, однак зафіксовані на світлинах будинки та квартири своїх рідних. Емоції на виставці зашкалюють.

Тетяна Кваша, керівник фонду "Соляна фортеця", мешканка Соледара: "Таким, як Соледар був до війни, він уже більше не буде, і болісно усвідомлювати, що повертатися нема куди - багато руйнувань. Але ми переконані, що після Перемоги місто стане сучаснішим та більш європейським. Ми зробимо його гарним знову".

Зали, в яких відображено мирне та повоєнне життя Соледара, поєднує інсталяція зі зразками останньої партії видобутої тут солі з великим соляним монокристалом. Довкола розмістили світлини Олександра Пархоменка, який фіксував сіль як мистецький об'єкт.

"Виставка надзвичайно глибока за своїм змістом, історичним та політичним значенням, оскільки Соледар - унікальне українське місто на Донеччині. Воно невеличке, проте має надзвичайно велику природничу й історико-культурну спадщину. Світлини, представлені тут, - це ще одна нагода для українців дізнатися про цінність скарбів, які ми маємо та які сьогодні під загрозою, адже від січня 2023 року місто в окупації. Попри те, що його дуже поруйновано, збереглися унікальні речі, збереглася пам'ять і, головне, люди, які продовжують тисячолітню історію Соледара", - зазначив Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності.

"Дуже важливо, що українці сьогодні самі переосмислюють поняття, значення та роль культурної спадщини. Після перемоги ставлення до культури стане зовсім іншим. На жаль, ціна таких змін висока. Я хочу, щоб цей проект був одним із тих, які побачить увесь світ. Адже саме в цьому вся сіль! У такій страшній і напруженій боротьбі ми тепер відбудовуємо щось нове для себе та світу", - наголосила Катерина Чуєва, заступниця міністра культури та інформаційної політики.

Російські окупаційні війська почали обстрілювати Соледар торік 17 травня. Тоді ж підприємство "Артемсіль", яке забезпечувало 94 % загальноукраїнського споживання солі, припинило свою роботу.

Олександр Вільховенко, керівник відділу збуту ДП "Артемсіль": "Я родом із Соледара, жив і працював у цьому місті весь час. Дуже прикро бачити ці світлини та вкотре усвідомлювати, що зробила війна росії з нашим містом, із його мешканцями. Дуже багато людей із початку вторгнення намагалися виїхати, кілька сімей продовжували жити там - до останнього були сподівання, що все минеться. На жаль, сьогодні місто вщент зруйновано, підприємство зупинило роботу торік у квітні. Але ми сподіваємося й дуже віримо, що повернемося жити в наш улюблений Соледар та далі тут працюватимемо".

Бої за Соледар Донецької області тривали з 3 серпня. 16 січня 2023 року рашисти окупували місто.

"Збереження пам?яті про злочини окупантів в Україні - дуже важливе завдання. Сьогодні в нас, на жаль, десятки населених пунктів стерто з лиця землі. Кожен із них має свою унікальну історію та пам?ять. Очевидно, що після Перемоги ці міста й містечка відродять та відбудують. Наше завдання нині - зберігати пам?ять про них, про багату історію регіону, який став епіцентром злочинів російських агресорів", - сказав виконувач обов'язків голови Українського інституту національної пам'яті Володимир Тиліщак.

Тетяна Асадчева, відвідувачка: "Я цікавлюся темою Соледара, адже родом з Донеччини моя мама, і в дитинстві я часто подорожувала туди. Свого часу завдяки солі я змогла подолати недугу. Історія цього міста мені дуже близька, і, відколи почалася війна в 2014 році, для мене це особиста трагедія: я не можу поїхати до Горлівки, де поховано моїх дідуся та бабусю, а наші родичі втратили домівку на окупованих територіях, і все це болісно. Тож такі виставки дуже потрібні, щоб розповідати історію міст Донеччини. Віримо у Перемогу й усе відбудуємо".

Довідково

Триватиме виставка "Соледар. Сіль. Війна" до 11 червня. Чекаємо на вас у Галереї протестного мистецтва Музею Майдану (Київ, вул. Липська, 16) із вівторка по неділю включно з 11:00 до 18:00. Вхід вільний.

Організатори: Донецький обласний краєзнавчий музей, Національний музей Революції Гідності.

Джерело: Національний музей Революції Гідності.

Фото Богдана ПОШИВАЙЛА.