Кожна жінка, як весна, — прекрасна і неповторна. Вона дарує тепло і затишок родинній оселі, оберігає рідних від неспокою і тривог, несе ніжність та любов дітям. А яка жінка-митник у житті?

Найяскравіший приклад такого унікального поєднання уособлює Лілія Дорофеєва (на знімку) — чарівна жінка, доктор юридичних наук, яка користується високим авторитетом. Її девіз — толерантність, тактовність, справедливість.

Насправді Лілія Дорофеєва пройшла непростий шлях становлення фахівця в галузі митної справи. В неї за плечима — безцінний досвід роботи в напрямі боротьби з контрабандою та митними порушеннями, високий рівень правових знань. За свою професійну майстерність неодноразово відзначена різними високими нагородами, серед яких: нагрудні знаки «Почесний митник України», «За сумлінну службу в митних органах», медаль «Ветеран служби». Також була визнана лауреатом ІІІ Всеукраїнського конкурсу за краще професійне досягнення у номінації «Юрист — працівник митних органів».

Нині «Максимівна», як її з теплотою називають колеги, — радник митної служби І рангу, очолює юридичне управління Закарпатської митниці, за сумісництвом — професор кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Ужгородського національного університету.

— Скільки років у митній системі? Як потрапили в митницю, з чого починали, на яких ділянках працювали?

— Моя «митна» біографія розпочалася у 1991 році, коли чоловіка за розподілом направили служити в Чоп. Тоді юридична освіта, яку я здобула в Харківському юридичному інституті, була неабияким пріоритетом, що дозволило безперешкодно вступити на службу в Чопську митницю. 

Перше робоче місце — інспектор митного поста «Тиса». Через два роки запропонували очолити кінологічний, а згодом — оперативно-аналітичний відділ у службі боротьби з контрабандою, який тоді займався виявленням ознак контрабандного переміщення товарів та вилучених із легального обігу речовин, взаємодіяв з аналогічними підрозділами митних органів суміжних європейських країн і держав, що стали незалежними після розпаду соціалізму. 

Наприкінці 1990-х у митницях утворились юридичні служби. Тож мене зацікавив цей новий напрям роботи. І ось уже декілька десятків років займаюся правовим забезпеченням діяльності митних органів.

— Які цікаві моменти запам’яталися, чого навчили, який досвід згодився в подальшій роботі?

— Пам’ятаю мій перший протокол… Тоді, на початку 1990-х, іноземці масово «захоплювалися» вивезенням за кордон ювелірних виробів. Оглядаючи туристичний автобус, звернула увагу на передню панель, де на найвиднішому місці знаходився декоративний органайзер для ручок, візиток та інших дрібниць. Водій помітив зацікавленість і спробував переключити мою увагу на салон. І була тому проста причина — під кольоровими фломастерами він замаскував цілу в’язанку золотих перснів.

Потім були не менш вагомі результати кінологічних команд митниці з припинення незаконного переміщення наркотичних речовин. А також ефективна міжнародна взаємодія з іноземними партнерами з протидії контрабанді підакцизних товарів, стосовно яких порушені кримінальні справи зі значною вартістю вилучених предметів, які намагались у незаконний спосіб перемістити через митний кордон України.

З досвіду: предмети правопорушення нечасто виявляються випадково. Як правило, це стає наслідком копіткої роботи інспектора-пошуківця, вміння аналізувати ситуацію та концентрувати увагу на дрібницях, його аналітичних та комунікативних здібностей. Ці вміння та навички важливі не лише для тих, хто безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення на кордоні. Вони допомагають опанувати будь-який напрям роботи.

— Крім основної роботи в митниці, викладаєте у виші… Що спонукало до наукової діяльності?

— Так, багато років на юридичному факультеті Ужгородського національного університету викладаю митне право та ще ряд споріднених дисциплін.

Спілкування зі студентами стимулює до поглиблення власних знань, не дозволяє зупинитись на досягнутому. Та, власне, й митне право — відносно молода і надзвичайно динамічна, комплексна сфера. Вона потребує сучасних досліджень для вдосконалення нормативно-правового забезпечення та організації діяльності митних органів України. Поряд із цим наука здатна прискорити процеси імплементації міжнародних стандартів митної діяльності в роботу національної митниці. Власне, зацікавленість у таких позитивних змінах спонукала мене до пошуку ефективних шляхів формування в Україні нової митниці.

— Нині ви — університетський професор. І це, звичайно, додає неабиякого іміджу не лише вишу, де викладаєте, а й студентам — ґрунтовні теоретичні та практичні знання. Розкажіть про свої наукові роботи, яку тематику обрали, де захищали докторську дисертацію…

— Мої наукові дослідження завжди були пов’язані з практичною діяльністю митних органів. У 2006 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Дізнання в митних органах» в Харківській юридичній академії імені Ярослава Мудрого. У 2019-му — дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Адміністративно-правове регулювання організації та діяльності митних органів в контексті євроінтеграційного вибору України». Це наукове дослідження проводилось в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького, а захист — в УжНУ.

— Ви були і є наставником багатьох митників… Хто з учнів найбільш запам’ятався і чим?

— Кожен етап становлення української митниці залучав до служби нові кадри. Якщо на початку 1990-х далеко не всі працівники мали вищу освіту, то через 10 років майже весь персонал отримав дипломи спеціалістів, а дехто — з кількох напрямків. Найбільш підготовленими були випускники Академії митної служби України, які поповнювали за направленнями лави митників з початку 2000-х років.

Як на мене, то працювати з молоддю завжди цікаво, бо разом з нею вдосконалюєшся і ти. Спілкуючись, отримуєш щире задоволення від спостерігання того, як «дорослішає» та «вдосконалюється» особистість.

Звісно, приємно, коли співробітники мого підрозділу досягають кар’єрних висот і з інспекторського складу стають навіть керівниками митниці.

— Як досвідчений митник, фаховий управлінець, доктор юридичних наук яку б свою концепцію реформування митної служби запропонували, аби це були дієві інструменти не лише для забезпечення надходжень до бюджету та захисту економічних інтересів?

— Останнім часом митні органи та їх службовці отримують багато критики як з боку уряду, так і з боку пересічних громадян та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Очікування і запит суспільства до реформування митної служби сьогодні є надзвичайно високими.

На перші плани виходять: необхідність технічно-ресурсного забезпечення Держмитслужби, яке спрямовується на зменшення корупційних ризиків та стороннього втручання шляхом впровадження ІТ-систем нового типу з мінімізацією впливу людського фактору. Також — розвиток сучасної технологічної інфраструктури пунктів пропуску. 

Але найголовніше — продовження якісного кадрового реформування, яке включає високий рівень знань і професіоналізм, особисті переконання, навички і вміння, здібності, здатність до самовиховання і самовдосконалення, світогляд, правову культуру, коли інтелектуальний рівень пов’язується з високорозвиненою моральною і етичною культурою.

Упевнена: вітчизняній митниці необхідні ширші повноваження в правоохоронній діяльності, зокрема і на здійснення оперативно-розшукових заходів. Наявність таких повноважень у наших колег суміжних митниць Словаччини, Румунії, Угорщини наочно демонструє їхню ефективну роботу з виявлення та припинення фактів незаконного переміщення товарів та предметів контрабанди через митний кордон.

— Нині ви ще й голова відділення Спілки ветеранів…

— Ужгородське відділення Спілки ветеранів митної служби України створене ще в 2005 році і сьогодні об’єднує майже сотню митників: і тих, хто працює, і тих, хто вийшов на заслужений відпочинок. З 2014-го очолила цей осередок. Колеги, які віддали багато років службі в митниці, й зараз активно спілкуються з молоддю та передають свій неоціненний досвід для збереження надбань служби. Також громадська організація підтримує ветеранів і надає їм різну допомогу.

— При такому насиченому щоденному темпі життя, а особливо — у воєнний час, важко говорити про відпочинок… Та все ж, чим захоплюєтеся у вільний від роботи час, як проводите з сім’єю вихідні?

— Повертаючись до родини, намагаюся залишити робочі питання в офісі. Так, вільного часу в мене обмаль, тому хочеться використати його максимально раціонально. Цікавлять гарні книги, люблю театр, та найбільше задоволення отримую від сімейного відпочинку на природі.

Фото авторки.