«Вінниця стала першим містом, де виконали норму закону України про перенесення почесних поховань з публічного простору на кладовища», —зазначив заступник директора львівського меморіально-пошукового центру «Доля» Володимир Харчук. Його слова наводить сайт Вінницької міськради у повідомленні про завершення пошуково-ексгумаційних робіт на Європейській площі у середмісті обласного центру. Вони тривали впродовж квітня нинішнього року за участі фахівців Центру під керівництвом згаданого пана Харчука.
На території колишнього Меморіалу слави встановили 106 останків тіл, з яких четверта частина — це військові червоної армії, вони загинули в боях із гітлерівцями під час їх вигнання з Вінниці у березні 1944 року. Серед них — льотчик-штурмовик у званні майора Іван Могильчак, підполковник Наум Нікітін, імена ще 21 червоноармійця залишаються невідомі.
Тут також виявили поховання учасників вінницького антинацистського Руху опору Тараса Кузьміна, Павла Мельника, Лариси Ратушної. Прах ще одного підпільника — Юрія Курія — передали рідним. Вони виявили бажання перепоховати його на Центральному міському кладовищі.
Решта із 106-ма останків належать радянським військовим, партійним і комсомольським діячам 1920-х років.
На місці перепоховання митрополит Вінницько-Барської єпархії ПЦУ Симеон за участі священиків, представників громадськості, здійснив заупокійний молитовний ритуал (на знімку).
«Пошуково-ексгумаційні роботи у середмісті і перепоховання виявлених останків стали останнім етапом у процесі деколонізації Європейської площі, — зазначив директор Музею Вінниці Олександр Федоришен. — У травні минулого року на цій площі демонтували масивну скульптурну композицію «Три солдати». Вона відтворювала постаті будьонівця, червоноармійця і червоногвардійця. Її передали на зберігання до Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв нацизму, що розташований на місці колишньої ставки Гітлера «Вервольф» і є філією обласного крає-знавчого музею».
За словами співрозмовника, одночасно тривали роботи зі створення Меморіалу борців із нацизмом на військовому кладовищі на виїзді з міста. Туди перевезли з Європейської площі гранітні плити із прізвищами вінничан, які не повернулися з фронтів Другої світової. Таких плит налічується 298. На них значиться 6500 прізвищ. Їх закріпили на спеціально виготовлених п’єдесталах. Територія Меморіалу впорядкована, тут прокладено пішохідні доріжки, вимощені з екологічної плитки, встановлено освітлення, висаджено квіти і дерева. Роботи профінансували з бюджету міської громади.
«Тепер у нас є зона пам’яті з українським контекстом Другої світової війни, — каже головний архітектор міста Євген Совінський. — Меморіал із залишками радянської ідеології, але із достойним вшануванням загиблих земляків. Ще раз нагадаю, він розташований на найбільшому військовому кладовищі, де знайшли останній спочинок 4106 солдатів і офіцерів, чия доля пов’язана з періодом Другої світової війни, зокрема зі звільненням нашого міста від гітлерівців».
Як так сталося, що в середмісті Вінниці було влаштовано місце для поховань?
«Традицію хоронити вояків у публічних просторах запровадили більшовики, — розповідає директор Музею Вінниці Олександр Федоришен. — Перші поховання на території колишнього Міського бульвару, нині це Європейська площа, проведено наприкінці 1920-х років. Про це є згадки очевидців того часу. Тоді у могили поклали загиблих червоноармійців. Пізніше тут прощалися з організатором карального органу Подільського ЧК Максимовичем, у 1922-му був захоронений секретар Подільського губкому комсомолу на прізвище Балабанов, який примусово вилучав зерно у селян у голодний рік».
Як стверджує співрозмовник, перші поховання учасників Другої світової з’явилися на нинішній Європейській площі у 1958 році. Тоді ж це місце отримало назву «Меморіал борців за радянську владу, загиблих у роки громадянської та Великої Вітчизняної воєн». Вінничани називали його Меморіал Слави. У 1977-му на честь 60-річчя жовтневого перевороту встановили скульптурну композицію «Три солдати» заввишки чотири метри.
Прошу співрозмовника Олександра Федоришена згадати, що було на цьому місці до перших поховань. Він усміхається у відповідь: «Тут ріс великий міський сад, де любили прогулюватися вінничани».
Імовірно, площі повернуть її колишнє призначення. Перший крок до цього вже зроблено. Ще до початку великої війни тут облаштували територію, на вході до якої на арці значиться напис: «Європейський сад». Утім, концепція розвитку Європейської площі поки що не сформована. Але над нею вже працюють архітектори.
Вінницька область.
Фото із сайту Вінницької міськради.
