Зорі із пекла фосфорні падають,
Часу ріка мов навіки спинилася,
Сонце не зійде
уже над полеглими,
Наші життя і надії розбилися.
Тіні крокують Аїдом імлистим,
Душі ридають над тими,
хто житиме —
Ми, як птахи,
без свободи вмираємо.
Дерево Світу скинуло листя.
Мало хто вірив —
та ми воскресаємо,
Сонце з безодні небесної
дивиться,
На батьківщину надій
закривавлених
Ми повертаємось.
Ми повернемося.
Київ.
Фото з відкритих джерел.
