Слово «бавовна» під час повномасштабного вторгнення набуло додаткового змісту і асоціюється з вибухами («хлопками») у стані ворога. Ми трохи призабули, що це — текстильне волокно рослинного походження, а бавовник — цінна сільськогосподарська культура, важлива і для українських ланів.

Трохи історії. На початку 50-х років минулого століття в Херсоні почалося будівництво бавовняної фабрики. У листопаді 1954-го підприємство стало до роботи і до кінця року виготовило перші 23,5 тонни пряжі. У 1961-му перша черга заводу була повністю введена в експлуатацію. У 1964 році запрацювала друга. У 1972-му потужність підприємства становила понад 180 мільйонів метрів тканини на рік (вироблялося 600 тисяч метрів на добу). На початок 1985 року до складу комбінату входили три прядильно-ткацькі, оздоблювальна та прядильна фабрики і вироблялася пряжа з бавовняних, штапельних, штучних і синтетичних волокон; льон, білизняні, платтяні, ворсові, махрові, фіранкові, меблеві, декоративні та плащові тканини, а також інші товари народного вжитку.

У 1995 році серед бавовняних комбінатів Європи Херсонський був восьмим за потужністю. Тоді спробували максимально перевести підприємство на використання місцевої сировини — на ХБК було введено в експлуатацію експериментальну лінію з очищення бавовни-сирцю, потужність якої — майже тисяча тонн на рік, котра випустила перше волокно у березні 1996-го. Передбачалося, що аграрії південних регіонів країни зможуть виростити необхідну для сталої роботи підприємства кількість бавовни, але затверджена Міністерством сільського господарства цільова програма «Таврійська бавовна» (до реалізації якої було залучено і Херсонський інститут зрошуваного землеробства) закінчилася невдачею.

Вітчизняні сорти допоможуть вгамувати сировинний голод

Сьогодні ХБК як промислового підприємства просто не існує. На місці виробничих приміщень — руїни, порожні очниці цехів. Обгорілий у перші дні повномасштабного вторгнення окупантів торговельно-розважальний центр «Фабрика», відкритий на базі ХБК, є, мабуть, єдиним спогадом про гордість легкої промисловості країни. 

Сьогодні, коли розробляються плани відновлення економіки України, дуже важливо не забувати про легендарне підприємство — Херсонський бавовняний комбінат. Його продукція не тільки вгамує «текстильний голод» країни, а й почне працювати на експорт. Цехи, верстати, прядильні лінії можна відновити в найкоротші терміни. Головне — забезпечити підприємство бавовною-сирцем. Раніше мільйони тонн сировини надходили в Україну з Узбекистану. Нині економічні зв’язки з постачання бавовни із Середньої Азії розірвано і їхнє відновлення під величезним питанням. Вихід один — шукати альтернативу на наших ланах...
Чи можна вирощувати бавовну в Україні? Думка вчених-аграріїв однозначна — і можна, і потрібно. Клімат і температура повітря в південних регіонах дають змогу місцевим аграріям вирощувати бавовник на полях. Головне, що в нашій країні створено спеціальні сорти для забезпечення сировинної бавовняної бази. Як свідчить інформація Інституту зрошуваного землеробства, два десятиліття тому херсонські виробники отримували до 94 відсотків розкритих природним шляхом коробочок, а деякі сорти досягали 97 відсотків. Загалом урожай бавовника до приморозків у Херсонській області визрівав на 80 відсотків і більше. При цьому тонна бавовника коштує на світовому ринку приблизно 1800 доларів. На думку експертів, навіть за невисокої врожайності  і  лише половини розкритих коробочок можна отримати 200 доларів чистого прибутку з гектара. Це хороший результат, якщо згадати, що росте культура і на солончаках, і на пісках.

Селекціонерам заважають бойові дії

Варто зазначити, що бавовник використовується для виготовлення олії, лимонної кислоти. Також сировина йде на  виробництво пороху та інших речовин. У 2001 році на полях Інституту зрошуваного землеробства було закладено дослідну ділянку для вирощування бавовнику. 

Селекціонери впевнені, що поряд з традиційними культурами в південному регіоні України найбільш сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для створення власної сировинної бази для виробництва волокна бавовнику. 

Науковці не можуть продовжувати свою дослідницьку діяльність сьогодні — поля все ще перебувають під загрозою. Але щойно з’явиться можливість, вони продовжать працювати, тим паче, що українські сорти вже виведено. Ось що розповіла старший науковий співробітник Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук Віра Бобровик. Аналіз наукових досліджень, які  проводилися в Херсонській області: на Дослідній станції бавовництва, у Науково-дослідному інституті бавовництва, Інституті зрошуваного землеробства, Дослідній станції баштанництва, Генічеській, Скадовській та Брилівській дослідних станціях, показав високу ефективність вирощування сировини. Бавовник сіяли на території  Одещини, Херсонщини та Миколаївщини. 
Нагадаємо, що ще в 1932 році налічувалося 1519 колгоспів, які вирощували бавовник. Вони з’явилися лише за два роки. Свого апогею епопея з «білим золотом» у степах України сягнула в 1956-му, коли бавовник займав майже півмільйона гектарів.

Культура з майже безвідходним виробництвом

«Згідно з дослідженнями Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства, протягом майже чотирьох десятиліть вирощування бавовнику на неполивних землях було здебільшого ефективним, особливо на зрошенні. І вигідним для сільгоспвиробників. Урожайність бавовнику-сирцю на суходолах сягала 1,8 тонни з гектара, а зі зрошенням — 2,7 тонни. Аналіз наукових досліджень, які проводилися в Херсонській області, показав високу ефективність його вирощування. Бавовник — культура з майже безвідходним виробництвом. Після джинування сирцю (очищення від дрібних домішок) отримується волокно, вихід якого становить 37—38 відсотків.

Більша частина врожаю — це насіння, яке має високий вміст олії і білка. При переробці цих продуктів отримують харчову екологічно чисту і технічну олію (29 відсотків від маси насіння), якісну макуху для тваринництва, що забезпечує додатковий прибуток виробникам. Крім того, мало хто знає, що бавовняні відходи (лінт) є стратегічною сировиною для оборонної галузі», — зазначає Віра Бобровик. Ідеться передусім про виробництво пороху.

В Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства вважають, що, на відміну від технології вирощування бавовнику у Середній Азії або в тропічній зоні, рослинництво в південному регіоні України є більш екологічним. «Це солестійка культура. Згідно з багаторічними дослідженнями інституту пестицидне навантаження під час вирощування бавовнику набагато нижче, ніж цього потребує низка інших поширених культур у південній зоні землеробства, таких як люцерна, овочі, соя, пшениця тощо. Ґрунтові гербіциди, засоби захисту рослин використовуються за необхідності, як і під час вирощування інших культур», — розповідає Віра Бобровик. А один-два поливи по 450—500 кубометрів на гектар підвищують урожайність у півтора раза. При цьому в країнах Середньої Азії бавовник слід поливати вісім-дев’ять разів за вегетаційний період.

Бавовну іноді називають «білим золотом». Ці поетичні слова не в переносному, а в прямому сенсі колись, хочеться вірити, стануть одним з пунктів відродження української економіки.

Фото з відкритих джерел.