Це просто чудово, що в наш час відродилося старовинне народне ремесло, в якому переплелися сакральні знання про світ та магія дивовижної краси. Сьогодні будь-які урочисті заходи важко уявити без вишитих атрибутів. Малята у дитсадку (на знімку — вихованці дошкільного закладу села Лісове на Уманщині), школярі, студенти, політичні діячі, жителі міст і сіл із задоволенням вбираються на свята у свою улюблену вишиванку. Про традиції та віковічні символи в українській вишивці та про те, як відрізнити кіч від мистецького виробу, — у розповіді знаної вишивальниці з містечка Катеринопіль, берегині черкаської техніки вишивки Тетяни Дмитрової. Майстриня перейняла уміння вишивати від своєї неньки й передала його своїм двом донькам та чотирьом онучкам.
Жіноче мистецтво
— У вишивку, як у пісню, майстрині вкладали свої уявлення про закони буття, втаємничені сподівання на продовження роду, на щасливу долю своїх дітей. Вишивка — наша прадавня дохристиянська грамота. Знаками-символами на полотні жінки мережили нитками молитви, передавали нам знання про походження світу, його першоджерела. Найбільше українська вишивка позначена знаками Води і Сонця. Ці дві стихії утворили земне життя, а тому їх розуміють як вологу материнську і вогненну батьківську енергії. А у поєднанні із Землею вони складають життєдайну трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя.
В орнаментах стародавніх вишивок немає жодної зайвої лінії, кожна рисочка має своє значення. Так, пряма лінія уособлює спокій, урівноваженість, порядок. Горизонтальну лінію вишивали лише внизу, а не згори, щоб не закривати потік Божого благословення. Дерево життя не ростиме, якщо закрити йому «небо». Кривулькою чи безкінечником обшивали краї виробу. Це один з найдавніших знаків, що символізує вічність, неперервність буття, адже немає у ньому початку, немає і кінця. А ще безкінечник — то символ захисту людини. Він унеможливлює зурочення, проникнення до тіла людини зла, негативної енергії. Трикутник — це поєднання жіночого та чоловічого начал. Ця фігура вершиною догори символізує чоловічу силу, донизу — жіночу. Це знак лона, у якому народжується життя. Ромб нагадує два трикутники. Ромбоподібні узори вишивали на весільних рушниках та святковому одязі. Вагітні жінки носили сорочки з вишитими ромбами аж до пологів. Цей знак захищав їх від лихого ока.
Магія візерунка
З покоління в покоління передавалися знання символіки, секрети вишивки різноманітними техніками. На превеликий жаль, багато найдавніших автентичних орнаментів та узорів забуто, а на зміну їм прийшли запозичені з Європи лапаті троянди, пишні лілії, червоні гвоздики. Відкидати їх цілком ми не можемо. Але пам’ятаймо, що вони не містять у собі глибокої та значущої символіки. Натомість квіти, пуп’янки, плоди в українській вишивці несуть глибинний магічний зміст. Найулюбленіший українцями кущ калини та його плоди уособлюють любов, щастя, багатство, дівочу та жіночу красу. Калинові кетяги у поєднанні з орнаментами дубового листя символізують силу, безсмертність. Барвінками, хмелем, жолудями декорували чоловічі сорочки. Ці узори захищали їх власників від зла і незгод, дарували міцне здоров’я і щасливу долю. Вишиті чорнобривці мали цілющі властивості. Давні українці вірили, що ці квіти здатні були вилікувати душу й тіло.
— Нині дуже часто вишивають на сорочках чи сукнях червоні маки. Чи узгоджується це з українською традицією? — запитуємо Тетяну Василівну.
— На стародавніх вишиванках маки зустрічаються. Їх носили дівчата, у роду яких були загиблі воїни. Голівки цих тендітних квітів втілювали пам’ять, любов, тугу і журбу за батьком, братом, нареченим чи давнім загиблим пращуром. Маки, вплетені у дівочі вінки, символізували обіцянку продовжити рід, жити і зберегти пам’ять про воїнів роду.
— Що означають зображення птахів?
— Голуби, півні, павичі, соловейки та інше птаство — улюблені символи українців. Голуба і голубку, павича і паву зображували на сорочках та весільних рушниках, щоб подружжя завжди було у парі, у любові та достатку. Ластівки на полотні символізували добру звістку, радість і оновлення. Дівчата на виданні вишивали на рушниках соловейка та зозулю. Ці пташки закликали парубків шукати свою долю. Часто зустрічається на узорах і півень. Це дохристиянський знак. Півень — символ сонця, провісник перемоги світла над темрявою, захисник від будь-якого зла, опікун господарства. Наші пращури вірили: якщо у господі є рушник із півнями - родина житиме у злагоді, мирі й добробуті.
На жаль, до нас дійшло небагато давніх узорів та орнаментів. Забулися й різноманітні техніки вишивки, вони поступилися популярному хрестику. Тепер лише поодинокі майстрині можуть вишивати настилуванням, низзю, знають, що таке виколювання, вирізання, «курячий брід» чи «зерновий вивід». Хочеться вклонитися кожній вишивальниці, хто творить красу, зберігає стародавнє мистецтво. Намагаймось оберігати спадщину, щоб вульгарна, примітивна «народність» не замулювала її чистих джерел. Частіше розгортаймо вишиті сорочки та рушники наших бабусь-прабабусь. Там ми неодмінно знайдемо сакральні символи, які існували тисячоліття і звернені до нас. Вишивка — співуча мелодія, призначена не лише для очей, а й для розуму.
Фото з архіву Яни Іваницької.
