Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу.
Злочин радянського режиму, розпочатий 18 травня 1944 року, став однією з величезних трагедій, яку тоталітарна машина довгі роки замовчувала та приховувала.
79 років тому радянська влада скоїла свідомий злочин, аби знищити національну ідентичність і корінний народ України.
У 2014 році, після незаконної анексії Криму, російська федерація вдалася до старих методів, розпочала системні репресії, «вибіркове правосуддя» та усвідомлене переслідування кримськотатарського народу. І, знову-таки, мета не змінилася — знищити корінний народ України.
Це історична риса росіян й історичне прагнення винищення за національною ознакою.
Лише перемога над абсолютним злом здатна поставити крапку в історії злочинів.
Прес-служба Апарату Верховної Ради України
Сьогодні в усій Україні згадуватимуть десятки тисяч загиблих кримських татар, понівечені долі людей, які втратили рідний дім, пережили смерть рідних й усе життя присвятили поверненню додому
18 травня 1944 року перед світанням до домівок кримських татар увірвались солдати НКВС. На збори дали мінімум часу, узяти із собою дозволили лише найнеобхідніше. Уже за кілька годин усіх їх, разом з немовлятами, старими, хворими, запроторили до вантажних вагонів і відправили в невідомому напрямку.
Не минуло й 48 годин, як Сталіну доповіли, що заплановану операцію з депортації кримських татар завершено о 16-й годині 20 травня. За півтори доби з півострова вивезли цілий народ — майже 200 тисяч людей. За даними міжнародних правозахисних організацій, в умовах спецпоселень загинули 46,2 відсотка кримських татар.
Сьогодні історикам відомо, скільки кримських татар депортовано, скільки загинуло під час пересилки й у перші півроку, скільки не змогло повернутися... Однак чи усвідомлено розмах цього злочину? Людський мозок влаштований так, що не вміє співчувати числам, а офіційні документи не описують людських трагедій. Кілька років тому Курултай створив спеціальну комісію з вивчення геноциду кримськотатарського народу, яка, зокрема, збирає свідчення депортованих, аби з їхніх доль відтворити події тієї епохи.
Водночас літопис кримської трагедії ведуть також історики, які продовжують шукати документи, пов’язані з тими подіями в архівах. Так, кілька років тому видавництво «Кліо» видало величезну збірку документів під назвою «Крим в умовах суспільно-політичних транcформацій (1945—2015)»; велику увагу у книжці приділено періоду депортації.
Зі збірки дізнаємося, що одночасно з виселенням з Криму татар підлягали видворенню «німецькі пособники» з числа греків, вірмен та болгар.
Особи, виселені з Криму, були віднесені до категорії спецпоселенців, виселених довічно. Указ Президії ВР СРСР «Про кримінальну відповідальність за втечі з місць обов’язкового постійного поселення осіб, виселених у віддалені райони Радянського Союзу в період Вітчизняної війни» від 26 листопада 1948 року встановлював кримінальне покарання за втечу зі спецпоселення — 20 років каторжних робіт.
В умовах спецпоселення кримськотатарський народ зазнав значних і непоправних людських втрат. Значними були й інші втрати кримськотатарського народу. За відомостями, поданими Раді Безпеки ООН 1973 року, кримськотатарським народом було втрачено 25 мільйонів книжок, підручників, посібників, 861 школу, 263 клуби, фонди 180 бібліотек. Їх хотіли позбавити не лише батьківщини, а й історії, культури, мови.
Особливого звучання трагедія 18 травня 1944 року набуває сьогодні, коли Крим знову окуповано і проти кримських татар ведеться репресивна політика. Лідеру народу Мустафі Джемілєву заборонено в’їзд на півострів, голову Меджлісу Рефата Чубарова названо екстремістом. Мало не щомісяця в активістів кримських татар проводять обшуки, майже 180 із них вже отримали звинувачувальні вироки за свою позицію.
Тож боротьба за право вільно жити у своєму домі триває.
