Родове гніздо великого гетьмана Богдана Хмельницького, село Суботів, невелике. Радянські «реформи» зробили з колишнім великим поселенням свою справу. Зараз тут немає школи, мешкають трохи більш як півтисячі осіб. Та суботівці не втратили завзяття й сили духу незламних предків. Волонтерська група, що діє тут, — міцна і згуртована.

Знамениті козацькі каші, медово-горіхові суміші, виготовлені в селі, знають у військових підрозділах ЗСУ від Донеччини до Херсона, від Харкова до Миколаєва. Кількість відправленої захисникам України смачної і поживної продукції вимірюється тисячами одиниць.

Рік тому, у травні, Суботівська філія національного історико-культурного заповідника «Чигирин» на чолі із завідувачкою Надією Куксою стала потужним центром волонтерського руху Чигиринщини. І це не випадково. Науковці, екскурсоводи, доглядачі історичних об’єктів, земляки легендарного гетьмана — особливі люди. Вони ніколи ні на мить не забували про те, на якій землі живуть, яку історію оберігають. Тому з перших місяців війни готові були боротися за неї, наполегливо допомагати воїнам ЗСУ давати відсіч ворогові, здобувати Перемогу, як колись це робили полки Богдана Хмельницького.

— Минулорічної весни стало зрозуміло, чого потребують на фронті бійці, — пригадує Надія Василівна (на знімку вгорі із сином та донькою, своїми помічниками). — Ми не могли невеликою громадою придбати дороговартісне військове обладнання чи автомобілі, а ось забезпечувати захисників домашніми харчами нам було до снаги. Узялися за виготовлення курячої тушкованки та різноманітних каш на м’ясному бульйоні з нашою фірмовою суботівською засмажкою. До пшеничної, рисової, ячної чи гречаної каш додавали куряче м’ясо, смажену цибулю, моркву, чорний перець, а в деякі партії ще й пряжену капусту — і ця запашна апетитна страва стала на передовій кулінарною візитівкою Суботова. Козацьку кашу замовляли навперебій. За нею спеціально приїжджали з «нуля» (на знімку).

Коли запитів стало особливо багато, до суботівців приєдналися навколишні села. Тушкованку готували в Медведівці, Вершацях, Рацевому, Галаганівці, Стецівці, в інших селах Чигиринщини. За кілька місяців волонтери відвезли 27 (!) тисяч півлітрових банок «тушкана», як з гумором називають м’ясну страву бійці.

Тим часом суботівські «пасіонарні кашовари» взялися за новітню технологію розфасування каш. З’ясувалося, що передавати продукцію у скляних банках економічно не вигідно, її також незручно споживати тим, хто стоїть на позиціях. Суботівці опанували європейську новинку — реторт-пакети. Саме ці запаяні на спеціальному пристрої 450-грамові упаковки смачнющої духмяної каші оптимально вкладалися в наплічники піхоти, артилеристів, розвідників. За тиждень сільські господині виготовляли по 800-900 реторт-пакетів. З січня нинішнього року вдалося переправити у військові підрозділи ЗСУ понад 10 тисяч упаковок!

Минулої осені взялися в Суботові за виготовлення медово-горіхової суміші. Благо, що майже в кожному сільському дворі тут ростуть горіхи, мов дуби. Пасічництвом також займаються чимало односельців. Утім, запасів місцевого меду виявилося недостатньо для виготовлення великих партій вітамінної продукції. Допоміг випадок. Якось на передовій «гетьманський» гостинець скуштував офіцер із міста Дніпро. Він у мирному житті був ще й бджолярем. Військовому так сподобалася суботівська смакота, що він розпорядився, аби з його домашніх запасів відправили на Чигиринщину кілька десятків кілограмів меду...

Медово-горіхову суміш також почали фасувати по-новітньому — у дойпаки. Що й казати, духмяні смаколики та ще й у зручній упаковці припали до душі захисникам.

— Аби розвеселити бійців за обідом чи підвечірком, — продовжує Надія Кукса, — ми почали наклеювати на упаковки з провізією роздруковані карикатури з газети «Голос України» талановитого художника Олексія Кустовського (на знімках угорі). Його дотепні малюнки, ділилися захисники, подобаються їм, піднімають настрій. Як і наші примовки: «З’їж суботівську кашу, переможемо рашу!», «Коси рашиста — хай буде чисто!».

З настанням для селян гарячої весняної пори волонтери Чигиринщини працюють із потроєною енергією. Треба встигнути попорати своє господарство, посадити городи, навести лад на подвір’ях, квітниках, у саду і, звісно, ладнати нові передачі на фронт. Війна триває. Здається, вона досягла свого апогею і розслаблятися ніяк не можна. Тому й вирушив нещодавно чигиринський волонтерський «автопоїзд» на схід. Повезли улюблені на фронті козацькі каші із Суботова. З Рацевого — борщі та горохові супи в реторт-пакетах, смачнющі голубці.
«Хай набираються сил наші мужні воїни й женуть клятого ворога з рідної землі!» — кажуть невтомні нащадки великого гетьмана.

Черкаська область.

Фото з архіву Надії Кукси.