Серед них — «Енциклопедія сучасної України», «Енциклопедія українознавства», «УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)», «Велика українська енциклопедія», «Велика сучасна енциклопедія». На поличках і галузеві видання — «Енциклопедія історії України», «Шевченківська енциклопедія», «Франківська енциклопедія».

До уваги читачів і дослідників — «Українська етнокультурологічна енциклопедія», «Українська дипломатична енциклопедія», «Екологічна енциклопедія», «Економічна енциклопедія» тощо.

Окрасою виставки є перевидання унікальної «Української малої енциклопедії» Євгена Онацького, члена Української Центральної Ради, очільника пресового бюро в дипломатичному представництві УНР у Римі. Його колосальна восьмитомна праця у 16 книжках, де розкрито теми історії, літератури, філософії, релігії, етики, вірувань, символіки, народної творчості, вийшла друком у Буенос-Айресі, куди емігрував професор з полтавським корінням. Його наукова спадщина зберігається у музеях Лондона, Бібліотеці Конгресу (Вашингтон) та Нью-Йоркській публічній бібліотеці. В Україні вийшло вже 2 томи унікальної праці нащадка козацького роду.

Інша цікавинка виставки — двотомна повнокольорова «Енциклопедія Трипільської цивілізації», що побачила світ у Києві у 2004 році. Видана вона під патронатом Міністерства культури України та Національної комісії у справах ЮНЕСКО.

«В інформаційній війні активно використовується м’яка сила книги, — каже директор Книжкової палати Микола Сенченко (на знімку). — Енциклопедичні видання, а обсяг енциклопедичної продукції, виданої в країні за роки незалежності, сягає переконливої відмітки у 5 тисяч, свідчить про потужний інтелектуальний потенціал нашої нації».

І справді, далеко не кожна держава може похвалитися таким науковим доробком. Учасники виставки наголошували, що якщо раніше Україна була відома як космічна держава, то «тепер варто говорити про Україну енциклопедичну». Доктор філологічних наук Микола Степаненко під час відкриття виставки зазначив, що енциклопедія — це найважливіше культурологічне джерело. Це особлива книга — візитівка, паспорт країни, показник рівня цивілізованості нації, що продукує такі видання.

«Енциклопедія в сакральному ряду, — каже Микола Степаненко. — В Україні сьогодні енциклопедичний бум. Тішить, що ми спраглі до пізнання світу».

Активною діяльністю у вітчизняній енциклопедистиці відзначилася й Книжкова палата України. Окрім підготовки «Енциклопедії Трипільської цивілізації», науковці установи у співпраці з Міжрегіональною академією управління персоналом у 2010 році підготували «Енциклопедію для видавця та журналіста».

Микола Сенченко наголошує, що наразі очолюваний ним колектив працює над новим перспективним проектом — створенням платформи «Документальна пам’ять України».

«Маємо на меті також створити окрему колекцію енциклопедичних видань, — каже директор Книжкової палати. — У нас є колекція заборонених видань. Ознайомитися з унікальними книжками з цієї колекції приїздять науковці з Гарварду й інших престижних університетів».

Кандидат історичних наук Лариса Дояр, презентуючи експоновані видання, наголосила, що серед видавців енциклопедичних праць незалежної України не лише академічні наукові установи, а й різноманітні громадські організації, окремі дослідники. Широка й географія української енциклопедистики — на виставці є видання, що вийшли друком у Донецьку, Криму, Одесі, Львові, Харкові, Івано-Франківську, Дрогобичі, Запоріжжі, Білій Церкві.

Фото Георгія  ЛУК’ЯНЧУКА.