До Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку
Наприкінці цього місяця парламентський телеканал «Рада» відзначає своє 15-річчя. Це єдиний спеціалізований канал, що не має аналогів на пострадянському просторі. Вітаємо колег з професійним святом і наближенням ювілею та пропонуємо читачам інтерв’ю з директором каналу «Рада» Ігорем Толстих.
— Ігоре Михайловичу, коли дебютував канал «Рада», ви тут ще не працювали. А які враження були зі сторони?
— Які враження могли бути від каналу, що виходив «у приймах» на Першому національному, і то дуже стисло — «Щоденник сесії Верховної Ради» та в кінці тижня — підсумковий «Парламентський вісник»? Та й потім, коли з’явилася ліцензія, супутник і власний ефір, канал висвітлював діяльність парламенту — і більше нічого. Тобто Рада не працює — і канал не працює.
— Здавалося, це єдиний телеканал, у якого повно зайвого ефірного часу!
— Тоді канал позиціонував себе як «головний політичний». Коли я прийшов, у березні ц. р., ми створили редакційну раду, тобто ніби внутрішнє самоврядування, і вирішили, що залишатися суто «політичним» — це звуження рамок, а канал мусить бути повноцінно інформаційно-пізнавальним.
— Окрім парламентських трансляцій, що собою являє все інше?
— Ми намагаємося працювати для максимально широкого кола глядачів. На каналі з’явилися навіть дитячі голоси. Робимо таку програму «Рада очима молоді» — це цілий цикл, де школярі розповідають про парламент одноліткам. Свого часу Голова Верховної Ради проводив зустріч з Малою академією наук, і ми там пригледіли собі цікавих старшокласників, провели кастинг і відібрали кілька пар хлопців і дівчат, вони тепер і є ведучими цієї програми. Це елементарні пізнавальні речі для майбутніх виборців: як сюди потрапляють народні депутати, як ухвалюються закони, що діється в кулуарах, яка структура парламенту, що таке перше та друге читання. Розповідають про саму споруду та її історію. Це ніби наглядні екскурсії.
— Ваш попередник якось казав, що ідеалом для каналу могло бути щось схоже на шоу Шустера, не буквально, але так само розраховане на азартний глядацький інтерес.
— Звісно, можна робити шоу, якщо поставити собі таке завдання. Це те, на чому заробляють гроші та рейтинги великі канали. Але наш канал займає просто іншу нішу, яка на нашому телебаченні майже порожня. Повторюю: це інформаційно-пізнавальний формат. Тут усе, як у людей, зокрема новини спорту і культури. Спершу на каналі працювало семеро журналістів, бо тоді навантаження було меншим, тепер 25, вакансій нема, і людей уже не вистачає, оскільки ми збільшили виробництво власного продукту. Окрім згаданої програми для школярів у нас є й інші пізнавальні передачі. Приміром, «Парламентська приймальня». Вона спрямована на формування культури спілкування між виборцями та депутатами. Елементарно: як написати депутатові листа, потрапити на прийом і таке інше. Або програма «Парламенти світу» — розповідаємо, в яких країнах які парламенти і чим вони відрізняються від нашого. Є два пізнавальні ток-шоу. Одне — «Молодіжний парламент». Тут молодь обговорювала актуальні законопроекти — про гендерну політику, утилізацію сміття, молодіжне безробіття, генно-модифіковані добавки. Інший проект ток-шоу готуємо спільно з кафедрою парламентаризму Академії управління при Президентові України. Він називається «Парламентаризм і сучасність». Про що йдеться? Є уявлення про класичний цивілізований парламентаризм, і ми це порівнюємо з нашою ситуацією, запрошуємо науковців, вони пояснюють, чому у нас є певні відхилення від класичного зразка.
— Тобто знову приходять «говорящі голови», яких у вас і без того надто багато. А є можливість, щоб не якісь розумні дядьки про це розказували, а просто самим поїхати до Лондона і зняти програму про британський парламент?
— Ні (сміється), наша база не дозволяє. Саме телевізійне обладнання більш-менш відповідає сучасним запитам. І то — ми не маємо пересувних телевізійних станцій. Приміром, якщо збереться віче на Майдані, ми не зможемо зробити звідти прямої трансляції, а не те що виїхати до Лондона! Уявіть, у нас єдиний автомобіль, який обслуговує і знімальні групи, і поїздки в банк чи в аеропорт. Зате маємо супертехнічні можливості записувати все, що відбувається у приміщеннях Верховної Ради.
— Отже, вас можна назвати монополістами у виробництві парламентських новин?
— Можна.
— І ви можете продавати цей продукт іншим каналам?
— Те, що їм цікаво, вони й самі можуть знімати — це передусім картинка у сесійній залі при розгляді певного закону, дискусій чи скандалів. Але ж це тільки верхівка айсберга. Скажімо, вони практично ніколи не ходять на засідання комітетів та комісій, де розробляються важливі законопроекти. А ми це робимо регулярно, потім опрацьовуємо й видаємо в ефір.
— Чи можна назвати ваш канал рейтинговим?
— Ми не робили спеціальних підрахунків. Але суспільний запит очевидний. У нас укладені угоди з сотнями кабельних мереж, і от коли десь на місцях під час транслювання нашого каналу стануться якісь технічні неполадки, то нам, як кажуть, обривають телефони, і це вже свідчення певного рейтингу.
— Зі святом вас і подальших успіхів!
— Навзаєм!
Розмовляв Віталій ЖЕЖЕРА.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
