Сергій Задорожний.

Але, як стверджують експерти, часто ці проекти мають більш політичні на соціальні цілі, аніж спрямовані на реальне зростання економіки. І до європейського підходу до самої ідеї підтримки бізнесу нам ще доволі далеко.

Розглянемо питання на прикладі окремого регіону — Дніпропетровщини. Так, за державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%» область посідає третє місто за обсягом отриманих коштів. З початку року сільгоспвиробники на розвиток господарств тут отримали 2,7 мільярда гривень банківських кредитів зі 33,4 мільярда загалом по Україні.

Мовою цифр

Київська область — 7,2 млрд грн
Вінницька область — 3,7 млрд грн
Дніпропетровська область — 2,7 млрд грн
Кіровоградська область — 2,6 млрд грн
Одеська область — 2,2 млрд грн


Ця ініціатива дає спрощений доступ мікро- та малого бізнесу до банківського кредитування. Учасники можуть отримати до 90 мільйонів гривен під 5-9% річних.

Програма заради програми?

Економічний експерт і аудитор Михайло Крапівко наголошує, що залучені за цією програмою позики не можна використовувати для перекредитування — погашення минулих боргів. Тобто їх дають під конкретні потреби: капітальні вкладення чи поповнення оборотних коштів. Тому якщо хтось намагається цими коштами перекредитуватися — то вже схематичне рішення: гроші заводять в одне місце ніби за призначенням, звідки повертають в інше, а звідти гасять минулий кредит. То вже порушення.

Михайло Крапівко.

Ці кредити виключно цільового призначення. І пільгова ставка зберігається лише у разі виконання позичальником умов кредитного договору, зазначає експерт.

Водночас він ставить запитання: як розглядати ефективність цього проекту? Так, держава надає кошти комерційним банкам на погашення частини відсоткової ставки за платника. Є ліміт виділених державою коштів. Що ж держава розраховує отримати у результаті: насамперед зростання обсягів отриманих податків. Тобто за рахунок цього стимулювання розшириться кількість суб’єктів, а вони мають наростити власні обороти. У результаті повинно виплачуватися більше податків — зокрема, і з заробітної плати.

«І тут виникає питання: а чи хтось порівнював, скільки було вкладено бюджетних коштів і яку прибавку отримав бюджет від суб’єктів, які кредитувалися? Чи скоротилася кількість безробітних, збільшилася зайнятість? Чи зросли платоспроможність домогосподарств, надходження податків? Я думаю, що такий аналіз ніхто не робив. Тому про ефективність можна говорити лише з позицій: скільки дали, скільки отримали, скільки повернули чи витратили на щось не те. Критерії не економічні, а статистичні», — вважає аудитор.

Тому в кредитні договори за держпрограмами, ймовірно, варто включати додаткові умови: ставка буде такою лише у разі зростання обсягів реалізації, податків, заробітної плати суб’єктів на конкретні цифри.

Виконав умови — отримав пільгову ставку. Тоді підприємці прораховуватимуть, чи зможуть це зробити, а не бажатимуть просто вирвати дешеві гроші. Бізнес —це завжди ризик. І держава мусить більш обережно підходити до грошей платників податків.

У будь-якому разі банки не залишаться у програші. Вони отримують ринкову ставку і при цьому збільшують обсяги кредитування. І за рахунок цього зростають й податкові платежі з їхнього боку.

У країнах ЄС є схожі програми стимулювання малого бізнесу — особливо у Східній Європі. Але там інший підхід — цим займаються спеціальні агентства.

«І всі моменти там прописані виключно з точки зору економіки. А на нашу програму я дивлюся більше, як на політичну: ми підтримали малий бізнес. Але ж у нас не завжди малий насправді малий. В Україні є суб’єкти, які створюють величезні мережі ФОПів. Ті реально підприємництвом самі не займаються. Його призначили продавцем, надали статус ФОПа. І тепер на нього ще й кредит можна отримати дешевий. А це вже на межі закону», — резюмує Михайло Крапівко.

Ринок просто не помітить

Ще одна державна програма, покликана сприяти становленню та зміцненню агропідприємств — «єРобота». За даними ОВА, цьогоріч дванадцять господарств з Дніпропетровщини виграли гранти — загалом більш як 60 мільйонів гривень — на створення та розвиток садів і теплиць.

«Урядова програма «єРобота» підтримує агровиробників та фермерів. Вони можуть отримати грант на розвиток садівництва, ягідництва та виноградарства. А також — на будівництво модульних теплиць.

Основна вимога — створення нових робочих місць», — розповів в. о. начальника управління департаменту економічного розвитку ОВА Ярослав Когут.

Зазначимо, що долучитися до програми можуть юридичні особи та ФОП, які займаються лише сільським господарством. Для цього потрібно подати заявку, підготувати бізнес-план, проект висадки насаджень. Це можна зробити на порталі «Дія».

До речі

За програмою підтримки «єРобота» надають від 140 тисяч до 400 тисяч гривень за гектар саду. Або ж від двох до семи мільйонів гривень для будівництва теплиць. Кошти гранту можна витратити на виплату заробітної плати, закупівлю саджанців дерев, насіння, добрив, обладнання. Учасник має зробити власний внесок від 30 до 50%.

Директор тепличного комбінату «Дніпровський» Сергій Задорожний вважає, що цей проект не приведе до помітних змін на ринку овочів. Бо «заточений» зовсім під інше. Він каже, що це інвестиції не у професійні теплиці. А здебільшого у ті, де вирощують без опалення. По типу турецьких, коли береться каркас, натягується плівка. Вони не є високотехнологічними. Щоб спричинити істотний вплив на ринок овочів, таких господарств треба майже сто тисяч, як у Туреччині. Для порівняння: гектар сучасних теплиць, які дають врожай у 50—60 кіло з квадратного метра, коштує до двох мільйонів доларів. А у плівкових теплицях збирають максимум 7—8 кілограмів.

У теплицях «Дніпровського».

«Водночас програма пропонує працю сім’ї з п’яти-шести осіб. Без залучення найманих працівників. Так формується середній клас. Це дуже актуально, наприклад, для родин переселенців, котрі залишили величезні площі у Херсонській чи Запорізькій областях, які нас годували. І завдяки програмі такі люди зможуть переходити на самозабезпечення, отримавши стартові можливості на нових територіях. Тому ініціативу варто розглядати більш як соціальну підтримку, а не розвиток ринку», — підкреслює Сергій Задорожний.

Він додає, що сьогодні держпідтримка вкрай необхідна вітчизняним сільгоспвиробникам. Зокрема, і овочівникам. Так, цьогоріч природа явно стоїть не на боці наших овочівників-тепличників. Кількість сонячної енергії, яку рослини отримували у березні та квітні, найнижча за останні п’ять років — що порушило всі плани вітчизняних тепличників, котрі розраховували на ранній урожай. А травень уже стандартний за цим показником. Тож рослини, що ледь пережили квітень, отримали різкий струс. Господарства недобирають велику кількість продукції, на яку розраховували. У результаті ціни на овочі практично не падають.

У теплицях «Дніпровського».

Тому, мабуть, досить згадувати давні рядки «Нам сонця не треба — нам партія світить!». Бо, попри програми підтримки агровиробників із політичним та соціальним акцентами, сонце гріти більше не стало, погода геть підкачала, врожай дедалі більше під питанням, а ціни лишаються захмарними. І просто щось зробити із розумом.

Дніпропетровська область.
Фото надано автором.