А от електровеломобіль та ще й жовтого кольору, який курсує в селищі Приютівка однойменної громади Олександрійського району, щоразу привертає увагу кожного, хто побачить його на дорозі. Особливо до вподоби він дітям. Змайстрував жовте «диво» місцевий винахідник Сергій Мельников (на знімку).

Виготовленню електровеломобіля передувало придбання у 2013 році електровелосипеда «Україна», з допомогою якого чоловік їздив на роботу та у власних справах в Олександрію. Через рік, маючи вже певний досвід того, як працює велоелектротехніка, Сергій вирішив втілити в життя давню мрію — виготовити триколісний електровеломобіль. Мовляв, той буде зручніший у користуванні. Чоловік так прагнув досягти бажаного, що реалізував свій задум лише за тиждень. Однак негода — дощ, сніг, вітер — створювала чималі перешкоди, які доводилося долати Сергію на триколісному засобі пересування без кабіни. Власне, всі ці чинники, врешті-решт, і стали поштовхом до того, щоб чоловік створив новий проект — чотириколісний електровеломобіль, обладнаний кабіною.

Головна мета, яку пере-слідував майстер, щоб усі елементи конструкції були міцні і водночас легкі. Почав Сергій Миколайович із того, що зварив несучу раму. Виготовлена вона із квадратної труби 40 на 40 міліметрів. Підлога в жовтого «сонечка» — з деревної плити. Зроблено це так, що в разі потреби її можна заміняти частинами. Тож, наприклад, якщо вийде з ладу одна смуга, майстер із легкістю витягне її та замінить на нову. Лобове скло автомобіля — триплекс, двері обшито монолітним полікарбонатом, бокові вікна — з оргскла. Є механічний склоочищувач.

Транспортний засіб обладнаний лед-фарами зі світлотіньовим кордоном. Ширина машини — 90 сантиметрів, а важить вона лише 350 кілограмів. Крім водійського, наявне ще одне сидіння, на якому можуть розміститися дві людини. Пасажирське сидіння легко знімається, а замість нього можна покласти вантаж максимальною вагою 250 кілограмів. Обігрівання салону поки що відсутнє. Та, як зазначає майстер, навіть, коли на вулиці мінус 15 градусів морозу, в салоні комфортніше, ніж на велосипеді, який з усіх боків обдувається вітрами.

Рухає чудернацьке авто мотор-редуктор 1,5 кВт (60 вольтів). У салоні стоїть спеціальний літій-титанатний акумулятор на 60 вольтів (30 амперів). Максимальна швидкість сягає 45 км/год. Якщо чоловік їде сам, заряду акумулятора вистачає приблизно на 30 кілометрів. За рік він наїздив дев’ять тисяч кілометрів.

«За задумом мій електровеломобіль має нагадувати маленький мікроавтобус. Тож я придбав сандвіч-панель, з якої виготовив дах, а для обшивки бокових стін купив пластик жовтого кольору, який обрав не випадково. По-перше, він — мій улюблений. Крім того, за статистикою, автомобілі жовтого кольору рідше потрапляють в дорожньо-транспортні пригоди, ніж, скажімо, червоні.

Два роки збирав і ще понад рік експериментував і модернізував — підбирав гуму, амортизатори, вилки. На задні колеса ставив амортизатори і від спортивних мотоциклів, і від «Яви», і від «Уралу», і від «МТ». І згодом таки вийшов на оптимальний варіант: електровеломобіль обладнано амортизаторами від мотоцикла «Урал». У підвісці також використано амортизаційні стійки від «Жигулів», пружини підвіски кабіни — від автомобіля МАН, колеса — від мопеда «Верховина» з підсилювачами. Одне слово, мені довелося добре помізкувати і перебрати купу запчастин, перш ніж з’явився кінцевий результат», — розповів Сергій Мельников.

За словами доморощеного автобудівельника, коштував його транспорт приблизно 80 тисяч гривень.

«Чим цікаве винахідництво, то це тим, що кожного разу хочеться зробити новий проект, — ділиться майстер. — Переробляти щось старе — нецікаво. Тому що напрацьовуєш певний досвід. Хочеться купити інші запчастини, двигун, або з’явилося багато запчастин, яких раніше не було. До слова, нині вже є у продажу готові задні мости з мотором під ширину мого електровеломобіля. Якби їх продавали тоді, коли я його будував, було б усе значно простіше і швидше».

А використовує своє творіння власник не лише для поїздки на роботу, а й для домашніх господарських справ. Якщо необхідно перевезти вантаж, знімає заднє сидіння і на його місце лягає, скажімо, кілька мішків трави. А якщо треба перевезти об’ємніші чи важчі речі, ще й причіп-трансформер чіпляє. Його одним поворотом дишла можна перетворити на побутову тачку.


Працівники поліції звикли до того, що на дорогах району курсує жовте диво-авто. Навіть привітно вітаються з водієм. А спочатку, коли електровеломобіль тільки виїжджав на дороги рідного краю, співробітники поліції зупиняли, щоб роздивитися та перевірити, чи дотримується водій правил безпечного керування. Такий вид транспорту не підлягає реєстрації в державних органах, оскільки має потужність менш як три кіловати.

У тому, що електровеломобіль — вигідна і практична річ, переконалися інші жителі Приютівки і, надихнувшись прикладом Сергія, ще кілька земляків купили електровелосипеди, а дехто — електросамокати.

А дітвора проситься покататися саме в Сергія Миколайовича — вони в салоні авто часті і бажані гості. «Я їм нікому не відмовляю: когось на гурток чи на футбольну секцію в сусіднє село Протопопівку треба відвезти, а когось просто покатати», — розповідає Сергій Миколайович.

Нині винахідник мріє про переобладнання в електроавтомобіль власного автомобіля «Запорожець». Ідея є, деякі напрацювання — теж. Тепер головне за фінансовою частиною питання. Але це майстра не зупинить.

Ірина ЖЕЛЄЗНЯКОВА.
Олександрія
Фото надано автором.